Вітальний майданчик

Любі читачі!
 
Світло Різдва приходить до наших домівок, до наших сердець.

За українським звичаєм, під спів колядок та зі словами щирої молитви, ми зустрічаємо народження Христа. 

Щастя Вам, успіхів, родинного затишку і тепла!
 Хай все буде добре!

 

Ювіляр січня

 6 січня - 185 років від дня народження 
Степана Васильовича Руданського (1834-1873),
 українського поета, перекладача

 Степан Васильович Руданський народився 7 січня 1834 року в с. Хомутинцях на Вінничині.

 

Син бідного подільського священника, Руданський готувався до духовної кар’єри, навчаючися спочатку в Шаргородському духовному училищі, далі – в Кам’янець-Подільській семінарії. Проте по її закінченні він обирає інший шлях – стає слухачем, а далі й студентом (1855-1861 рр.) Медико-хірургічної академії в Петербурзі.

І вибір фаху, й літературні зацікавлення Степана Руданського зустріли затятий опір батька.

Писати Руданський почав іще в семінарії, 1851 р. спершу романтичні балади: «Розбійник», «Вечорниці», «Упир», «Розмай», згодом – ліричні вірші. Особливо інтенсивною його творчість була в період навчання в академії. У цей період Руданський написав дві поеми: «Лірникові думи» (1856 р.),  «Цар Соловей» (1857 р.).

Після закінчення Медико-хірургічної академії Руданський до останніх своїх днів працює в Ялті лікарем міської управи. Тут він створює новий варіант початкової частини віршового драматичного етюду «Чумак» і здійснює ряд перекладів, серед яких – «Іліада» Гомера.

Від кінця 1857 р. по липень 1859 р. Руданський написав всі гуморески-«приказки». Усі свої твори письменник називав «співомовками». Гуморески Руданського являли собою нову різновидність гумористично-сатиричних віршованих творів, якої раніше в українській поезії не було і поява якої потребувала закріплення відповідним терміном. Термін «співомовки» закріпив за його гуморесками Іван Франко.

З 1860 р. поет присвячує переважно перекладам та переспівам, а також  створює поеми «Олег – князь Київський», «Костьо – князь Острозький», «Ігор – князь Сіверський». Тим же роком датовано шість віршованих історичних поем-хронік: «Мазепа – гетьман український», «Іван Скоропада», «Павло Полуботок», «Вельямін», «Павло Апостол» і «Мініх».

Творча оригінальність поета найповніше реалізована ним у жанрі гуморесок. Саме тут найвиразніше проявляються грані його таланту – прискіплива художня спостережливість, увага до характеристичної поведінки певного людського типу, а також виявлено суттєвий смисл його авторського ставлення до дійсності.

З іменем Руданського пов’язане завершення формування в українській поезії віршової гуморески як жанру.

До літературної спадщини Руданського, основна й найцінніша частина якої була надрукована лише по його смерті, належать і переклади: «Слово о полку Ігоревім», уривки з «Краледворського рукопису», Гомерова «Іліада», Верґілієва «Енеїда», частина «Демона» Лермонтова, «Сни» Гейне, збірники народних пісень з власних записів.

 

 

Час зимового читання

Юні читайлики!

Зима - ідеальний час для читання. Судіть самі: за вікнами - казкова краса, швидко темніє, погода наполегливо розганяє всіх по домівках.

У нашій бібліотеці  для вас оформлені  дивовижні виставки-інсталяції: «Зимова казка», «Книжкова завірюха», «Час зимового читання», які так і манять набрати цікавих книжок на різний смак і читати у холодні зимові дні та вечори.

Яскраві, барвисті книги про зиму, новорічні пригоди з нетерпінням чекають на вас, наші любі читачі.

 Проведіть зимові канікули разом із бібліотекою!

Ювіляр січня

 1 січня - 105 років від дня народження 

Юрія Оліферовича Збанацького (1914-1994), 

українського прозаїка, драматурга

Юрій Збанацький народився 1 січня 1914 р. у с. Борсуків Остерського району на Чернігівщині в селянській родині.

Ріс Юрко здібним і цікавим хлопчиком, вирізнявся великою спостережливістю, надзвичайною пам'яттю та кмітливістю. 
З дитинства полюбив пресу. Запам'ятався йому той день, коли листоноша приніс до хати газету, на якій було написано: «Збанацькому Юрку». Це батько виконав обіцянку: передплатив для сина газету. Скільки-то було радості! 
До хати часто сходилися сусіди, щоб послухати, про що читає малий Юрко.

Початкову школу закінчив у рідному селі, семирічну  — 
у місті Остер. Навчався в Чернігівському педагогічному технікумі, згодом  у Ніжинському педагогічному інституті, який закінчив у 1937 році. 
По закінченні інституту працював учителем, директором неповної середньої школи, завідувачем районного відділу освіти.

Юрій Збанацький учасник Другої світової війни з 1941 по 1945 роки. У 1944–1945 роках перебував на військовій службі в Українському штабі партизанського руху (УШПР).

Після війни викладав літературу в Київському педагогічному інституті імені Горького, згодом очолив філологічний факультет цього інституту. Потім перейшов на творчу роботу.

Писати Збанацький розпочав ще до війни і спершу заявив про себе творами для юних читачів. Повість «Таємниця Соколиного бору» (1949) по праву ввійшла до скарбниці літератури для дітей та юнацтва.

Друкувався з 1944 р. Його повісті 
«Між добрими людьми», «Морська чайка», «Курячий бог», роман «Сеспель» екранізовано на Київській кіностудії 
ім. О. П. Довженка.

 Багато його творів відзначено державними преміями. 
За романи «Кують зозулі» (1975), повісті «Курилові острови» (1963), «Героподвія» (1966) удостоєний премії
 ім. Лесі Українки (1975). 

 

За роман «Хвилі» (1967) відзначений Державною премією України
 ім. Т. Шевченка (1970).

Багато творів присвятив школі і дітям: повісті «Літо в Соколиному» (1953), «Лісова красуня» (1955), «Привітайте мене, друзі!» (1956), «Школярі» (1983), «Пригоди Івана Коструба» (1984), роман «Малиновий дзвін» (1958).