14 травня - 155 років від дня народження
Василя Стефаника (1871-1936),
українського прозаїка
Український письменник-реаліст Василь Стефаник був визначним майстром психологічної новели. Уявіть: кілька сторінок тексту, і перед вами цілий світ емоцій. Твори Василя Стефаника - справжні картини життя українського села: бідність і тяжка праця, самотність і розлука, любов до рідної землі.
Його найвідоміші книги: «Синя книжечка» про злидні селян, «Камінний хрест» про любов до рідної землі та біль розлуки, «Земля» про важливість і цінність рідного краю.

Стефаник не терпів «води». Він міг писати одну новелу місяцями, викреслюючи кожне зайве слово, поки не лишався самий оголений нерв. Коли він читав свої твори друзям, вони плакали, а сам автор часто хворів після завершення чергового шедевра, настільки глибоко він пропускав через себе страждання своїх героїв.
У 1933 році, коли радянська влада намагалася «задобрити» західноукраїнських інтелігентів, Стефанику призначили довічну державну пенсію. Дізнавшись про штучний Голодомор у Наддніпрянщині, він публічно відмовився від цих грошей. Кажуть, він просто сказав радянському консулу: «Не беріть моєї відмови за образу. Але я не можу приймати гроші від уряду, який морить мій народ голодом». Пенсію йому потім виплачував митрополит Андрей Шептицький.
Його «Камінний хрест» став головним пам'ятником української розпуки. Автор першим так потужно описав драму селян, які покидали Україну в пошуках кращої долі в Канаді. Для них від’їзд був рівноцінний похорону заживо.
Василь Стефаник довів: щоб стати великим, не обов’язково писати товсті романи. Досить кількох сторінок, які пропікають душу наскрізь.










































