Ювіляр березня Леонід Тендюк

 

3 березня - 95 років від дня народження

Леоніда Тендюка (1931-2012),

українського поета, прозаїка, мариніста, фантаста

 

Леонід Михайлович Тендюк -  видатний український письменник-мариніст, поет та мандрівник, якого часто називають «українським Джеком Лондоном» за його пристрасть до моря та екзотичних країн.

Народився на Кіровоградщині, закінчив факультет журналістики Київського університету. Багато років працював у газеті «Молодь України», що дозволило йому брати участь у далеких морських експедиціях.

Починав як поет, але світову славу здобув завдяки пригодницькій прозі. Його твори присвячені життю моряків, дослідників океану та мешканців далеких островів Полінезії й Меланезії.

Письменник є автором близько тридцяти книжок, серед яких поетичні збірки: "Поле моє, полечко...", "Голос моря і степу", "Стамбульські провулки". За "Вибрані твори" (у двох томах) та гостросюжетну повість "Смерть в океані" 1992 року письменник став лауреатом премії імені Лесі Українки.

 

«Експедиція "Гондвана» - один із найвідоміших науково-фантастичних і пригодницьких романів про пошуки затонулого континенту.

          

«Під крилами альбатроса» та «Альбатрос - блукач морів» - повісті про морські мандри.

         «Останній рейс "Сінтоку-мару"» - пригодницька проза про морські випробування.

Книги письменника вчать читачів бути допитливими, доброзичливими, закликають до відкриттів і пригод. Але, головне, вони  чудовий приклад того, як невтомний шукач і «людина світу» може бути закоріненою в рідну землю, знаходити силу й любов у власних витоках.

 

Казкова мозаїка «Старі казки по-новому»

         Казки – це не лише «жили собі», а й сміливе «а що, якби?..». Саме так і народилася ідея казкової мозаїки «Старі казки по-новому» у бібліотекарок ЦДБ, яка перетворила засідання Клубу казкотерапії на веселий, рухливий і трішки бешкетний експеримент для читачів – другокласників гімназії – початкової школи №11.

 

Читачі мандрували знайомими стежками разом із героями казок: Сніговою королевою, Попелюшкою, Ріпкою та Червоною шапочкою, але цього разу вони добряче здивували.

 

У грі «Дзеркало Снігової Королеви навпаки» за нашою версією дзеркало виявилося не злим, а… просто «заглюченим».  Якщо Королева сміялася – Дзеркало плакало, якщо показувала «клас!» – відповідало «дизлайком». Діти так захопилися грою навпаки, що клас перетворився на справжній театр емоцій зі сміхом, тупанням і щасливими «сердитими» обличчями. Справжня буря позитиву!

 

У конкурсі «Попелюшка: сортування сміття» попелюшки-другокласниці  сортували не сочевицю та горох, а пластик і папір. І читачки довели: вони не лише знають казки, а й чудово орієнтуються в темі переробки та дбають про довкілля.

 

Гра «Тягнемо ріпку» захопила всіх без винятку. Жовта кулька-«ріпка» мчала рядами з неймовірною швидкістю. Тут перемагала не сила, а злагодженість, а командний дух був настільки потужним, що ріпка, здається, сама прагнула «витягнутися».

 В конкурсі «Казкова ротація: театр-конвеєр» маски подорожували класом, герої змінювалися, а сцени оживали одна за одною. У цій виставі не було глядачів, усі стали акторами. І головним правилом було  слухати уважно, щоб не проґавити свій зоряний вихід.

В  «Казковому Крокодилі» герої казок впевнено освоїли сучасний світ, а гімназисти із захватом відгадували їхні «таємні дії». Червона Шапочка ловила Wi-Fi, робила селфі, записувала танець у TikTok тощо. Фантазія дітей не мала меж! 

 

Фінальний конкурс «Загублена маска» додав азарту маленьким детективам. Знайти маску, не встаючи з місця завдання не з легких. Але і з ним діти швидко впоралися.

Ця казкова мозаїка ще раз довела: старі історії зовсім не старі. Казкові герої легко освоюють гаджети, жартують і говорять із дітьми мовою сьогодення. Бо казка живе там, де є уява. А уяви нашим читачам точно не позичати!

Я – Леся з України!

           

    

        155 років тому народилася дівчинка, яка зростала серед книжок, музики й мрій… А стала – голосом цілої нації.

         25 лютого в ЦДБ відбулася літературна візитівка, присвячена ювілейній річниці від дня народження української поетеси Лесі Українки.

         Захід розпочався із символічного знайомства: «Я – Леся з України!».   Саме так поетеса підписувала свої листи, гордо і впевнено заявляючи про свою ідентичність світові. І саме  цією фразою бібліотекарка ЦДБ Тетяна Бєлєнька відкрила для відвідувачів не лише авторку з підручника, а сильну, сміливу, талановиту особистість.

          Учасники дізналися про дитинство Лесі, її феноменальну освіченість, силу духу в боротьбі з хворобою, любов до мов і подорожей. Разом мандрували сторінками її творів – від ніжної лірики до драматичних рядків, що й сьогодні звучать гостро й актуально. Читали вголос, розмірковували, дискутували: про мрію, гідність, свободу, про те, як важливо залишатися собою навіть тоді, коли важко.

 

 Особливу увагу приділили творам за шкільною програмою. Обговорили драму-феєрію «Лісова пісня», розкривши образ Мавки як символ свободи й самопожертви, а також згадали «Contra spem spero!» – поезію, що стала життєвим кредо поетеси.

Жваво пройшла інтерактивна вікторина «Чи знаєш ти Лесю?», де кожен міг перевірити свої знання й відчути себе справжнім дослідником її творчості. А наприкінці заходу  прозвучали слова, які об’єднали всіх: «Я жива! Я буду вічно жити!» – і в залі запанувала особлива тиша… тиша поваги й натхнення. Бо Леся Українка – це характер. Це сміливість. Це «Я – з України!», сказане гордо й назавжди.

І нам дуже приємно, що юні читачі відкривають поетесу для себе по-новому – щиро, вдумливо й по-дорослому.

Ми вистояли разом. Далі буде!

24 лютого… Дата, що назавжди змінила всіх українських громадян.

Цього дня  фахівчині ЦДБ провели для читачів-четвертокласників гімназії – початкової школи №11 патріотичну годину «Ми вистояли разом. Далі буде!», присвячену початку повномасштабного вторгнення рф в Україну.

 

З перших хвилин  в класі  запанувала особлива тиша. Діти переглянули відеопрезентацію «Хроніка подій окупації» https://www.youtube.com/watch?v=r2_Rz_XqFSw, з якої дізналися про страшний ранок 24 лютого 2022 року, коли на світанку розпочалася відкрита фаза агресії. Ракетні удари по аеродромах і військових об’єктах, наступ з півночі, сходу й півдня – про ці факти школярі слухали, затамувавши подих.

 

Бібліотекарка Вікторія Нода розповіла про один із ключових епізодів війни –   битву за Київ. Ворог планував захопити столицю за лічені дні, але стійкість і мужність ЗСУ зруйнували ці плани. Київ вистояв. Україна вистояла.

Захід супроводжувався бібліографічним оглядом літератури. Особливе враження на дітей справили історії сучасних героїв – реальних і легендарних. Вони слухали про Привида Києва – збірний образ пілота МіГ-29 40-ї бригади тактичної авіації, який у перші години вторгнення боронив небо столиці (за мотивами коміксів японського автора Мацуди Джюко «Привид Києва» та «Позивний Кіт»). Захоплення викликала й історія про відважного Кота –  героя з позивним «Донецький тлустий кіт», що зумів перехитрити ворога.

Щиро й тепло діти сприйняли розповіді про тварин-захисників зі сторінок книжок Зоряни Живки та Інни Курило: пса Патрона – талісмана Державної служби України з надзвичайних ситуацій, нагородженого медаллю «За віддану службу», і Котика Кексика –  героя книжок «Кексик-захисник» та «Неймовірні пригоди Кексика та його друзів».

Зворушили школярів і казкові, але дуже справжні герої з книги Олександра Михеда «Котик, Півник, Шафка» – символи незламності, врятовані зі зруйнованої Бородянки. Ці образи стали для дітей уособленням надії, пам’яті й віри в майбутнє.

Під час заходу діти склали особливу мапу сподівань із мрій та побажань, якою вони бачать Україну після завершення війни. На ній з’явилися слова, які діти писали щиро, без підказок: мир, безпека, щасливі родини, відбудовані міста, усмішки без тривог, можливості для навчання, сильна армія, квітучі села, справедливість. Кожне побажання, як маленький промінчик. Разом вони склали образ України після закінчення війни - світлої, сильної, сучасної, але збереженої в своїх цінностях.

 

Захід завершився хвилиною мовчання на вшанування пам’яті загиблих воїнів і мирних українців.

На четверті роковини повномасштабного вторгнення українські захисники продовжують боротьбу за свободу і територіальну цілісність нашої держави.

 «Ми вистояли разом. Далі буде!» – це не просто слова, а гасло нашої незламності.