Пішохід – це відповідально

          Для читачів – третьокласників гімназії – початкової школи №4 фахівчині ЦДБ провели цікаву та пізнавальну бесіду-гру «Пішохід – це відповідально».

 

Із розповіді бібліотекарки Вікторії Ноди діти дізналися, чому так важливо бути уважними на дорозі та дбати про власну безпеку, а також ознайомилися із правилами дорожнього руху для пішоходів, водіїв, пасажирів і велосипедистів.

 

Під час гри «Світлофор в кишені» школярі активно розбирали дорожні ситуації за описами на картках та визначали правильні дії за допомогою зеленого чи червоного сигналів. Це допомогло учням навчитися швидко оцінювати небезпечні та безпечні ситуації.

 

Особливий інтерес викликала вікторина «Знавці доріг», де гімназисти продемонстрували свої знання дорожніх знаків та правил поведінки на вулиці. А кросворд «Безпека руху» та складання пазлів зробили захід ще більш захопливішим.

 

Бесіда-гра пройшла активно, цікаво та корисно, адже кожен читач зрозумів: бути уважним пішоходом означає берегти своє життя та здоров’я.

 

День в календарі

 

13 травня  - Всесвітній день кульбаби. Для когось це просто квітка, а для когось - справжній символ весни, дитинства та невичерпної енергії життя.

Кульбаба - незмінна фаворитка дітей. Поки вона яскраво-жовта, здалеку здається, ніби маленькі курчата копошаться у зеленій траві. Але справжні веселощі починаються, коли квітка перетворюється на пухнасту білу кулю. Це, мабуть, найкраща дитяча забавка: один подих, і ціла «юрба» насінин-сім’янок з довгими носиками та волосками відправляється у подорож повітряним океаном. Підхоплені вітром, ці маленькі парашутисти можуть летіти дуже довго, щоб зрештою приземлитися і дати життя новим «сонечкам».

Ось кілька фактів, які змусять вас подивитися на жовті галявини іншими очима

 Кульбаби дуже пунктуальні. Вони розкриваються рівно о 6-й ранку і закриваються о 10-й вечора (звісно, за сонячної погоди).

Корінь кульбаби може сягати 2-3 метрів у глибину. Саме тому її так важко викорінити,  вона буквально тримається за землю «зубами».

З кульбаби роблять не лише відоме вино (привіт, Рей Бредбері!), а й варення («штучний мед»), салати та навіть каву (з коріння).

Насіння кульбаби може пролетіти до 8 кілометрів, перш ніж приземлитися. Справжній авіатор!

У світі існує понад 1000 видів кульбаб!

Стародавні китайці та перші поселенці Америки вживали кульбабу в їжу. І не дарма. Вона містить кальцій, залізо, фосфор, калій, вітаміни A, B, C, Е та до 5% білка.

Бельгія - одна з небагатьох країн, де кульбабу культивують у величезних масштабах як сільськогосподарську культуру.

           Корінь кульбаби офіційно визнаний лікарською сировиною і допомагає при багатьох недугах.

           Життєвий цикл однієї кульбаби становить близько 2 років.

Порада на сьогодні: Не проходьте повз! Зробіть яскраве фото, сплетіть вінок або просто загадайте бажання, здуваючи білу «шапку». Кульбаби нагадують нам: щоб бути яскравим і помітним, не обов'язково бути трояндою. Достатньо просто світитися зсередини.

 

Добірка книжок до Дня сім'ї

          До Міжнародного дня сім’ї пропонуємо книжкову добірку, яка стане чудовим приводом зібратися разом і провести час у колі найдорожчих за спільним читанням, розмовами й обіймами.

Анна Казаліс «Мишеня Тім. Родина в очікуванні дитини»

Ніжна історія про важливі зміни в родині. Разом із Мишеням Тімом діти вчаться приймати нову роль, розуміти свої емоції та готуватися до появи маленького дива.

Туве Янссон «Літня книжка»

Теплі розмови бабусі та онуки, тиша острова й глибокі почуття. Це історії про любов, пам’ять і силу родинного зв’язку навіть у непростих темах.

Надійка Гербиш «Дім, який ти любила, мамо»

Щемка розповідь про пам’ять, втрату та любов, яка не зникає. Про дім як місце, де живе тепло мами у спогадах, деталях і серці. Кожна сторінка книги наповнена повагою до материнської присутності, навіть після її фізичної втрати. Авторка надзвичайно тонко передає емоційні стани, використовуючи образи, які близькі кожному: горнятко з квіткою, тепла ковдра, фотографія на підвіконні. Через ці деталі оживає уся родинна історія.

Наталія Ясіновська «Любов, дідусь і помідори»

Підліткові переживання, родинні виклики й сила підтримки. Історія про те, як важливо мати поруч тих, хто розуміє.

Анджелла Нанетті «Мій дідусь був черешнею»

Зворушлива книга про дитинство, різні покоління і вміння приймати життя таким, як воно є з радістю і сумом. У хлопчика Тоніно є мама й тато, які не завжди знаходять спільну мову. Є дідусь і бабуся міські, а є - сільські. І вони зовсім різні, бо живуть у різних світах. І саме сільські дідусь і бабуся - Оттавіано і Теодолінда - словами, вчинками, тим, які вони є, відкривають перед Тоніно скарби емоцій, вчать розуміти себе й близьких, сприймати і переосмислювати навіть найскладніші речі та явища. Навіть смерть, яка є невід'ємною частиною життя.

Оксана Лущевська «Триматись за руки, сестричко»

Світла історія про сестринство, підтримку і силу бути разом навіть у найскладніші часи.

Джеремі Стронг «Мій братик-телезірка летить у космос»

Весела і трохи шаленувата пригода сімейки, яка доводить: разом завжди цікавіше!

Іванна Подольська «Притчі дідуся Корнія для дітей»

Мудрі історії, що навчають доброті, терпінню й любові - саме тим цінностям, які народжуються в родині.

Богдана Глушко «Казки бабусі Данусі»

Добрі казки з теплом бабусиних рук про пригоди, дружбу і перемогу добра.

 

 

         Нехай у вашій родині завжди буде місце для книжок, розмов і спільних вечорів. Бо саме такі миті стають найціннішими спогадами.

         Читайте разом. Відчувайте разом. Будьте разом.

 

Ювіляр травня Василь Стефаник

 

14 травня - 155 років від дня народження

Василя Стефаника (1871-1936),

українського прозаїка

 

Український письменник-реаліст Василь Стефаник був визначним майстром психологічної новели. Уявіть: кілька сторінок тексту,  і перед вами цілий світ емоцій. Твори Василя Стефаника  - справжні картини життя українського села: бідність і тяжка праця, самотність і розлука, любов до рідної землі.

Його найвідоміші книги: «Синя книжечка» про злидні селян, «Камінний хрест» про любов до рідної землі та біль розлуки, «Земля» про важливість і цінність рідного краю.

 

Три факти, які змусять вас подивитися інакше на письменника:

Стефаник не терпів «води». Він міг писати одну новелу місяцями, викреслюючи кожне зайве слово, поки не лишався самий оголений нерв. Коли він читав свої твори друзям, вони плакали, а сам автор часто хворів після завершення чергового шедевра, настільки глибоко він пропускав через себе страждання своїх героїв.

У 1933 році, коли радянська влада намагалася «задобрити» західноукраїнських інтелігентів, Стефанику призначили довічну державну пенсію. Дізнавшись про штучний Голодомор у Наддніпрянщині, він публічно відмовився від цих грошей. Кажуть, він просто сказав радянському консулу: «Не беріть моєї відмови за образу. Але я не можу приймати гроші від уряду, який морить мій народ голодом». Пенсію йому потім виплачував митрополит Андрей Шептицький.

Його «Камінний хрест» став головним пам'ятником української розпуки. Автор першим так потужно описав драму селян, які покидали Україну в пошуках кращої долі в Канаді. Для них від’їзд був рівноцінний похорону заживо.

Василь Стефаник довів: щоб стати великим, не обов’язково писати товсті романи. Досить кількох сторінок, які пропікають душу наскрізь.

 

 

Святковий концерт "Найдорожчим у світі" до Дня матері

          Найдорожчим у світі людям – мамам, дарували свої таланти читачі центральної бібліотеки для дітей та учні й викладачі школи мистецтв ім. Я. Яциневича.

 

Напередодні Дня матері відбулося свято, присвячене Берегиням роду людського. Неймовірно теплі, яскраві та щемливі емоції дарували слухачам народний аматорський педагогічний вокальний ансамбль «Оберіг», під керівництвом Ірини Афанащенко; ансамбль скрипалів (кервник Світлана Животова); ансамбль «Професіонал» (керівник Оксана Кучерук), солістка Вероніка Біцюра.

 

По справжньому надихнули та потішили глядачів учасники зразкового ансамблю танцю «Рось». Протягом всього заходу звучали поетичні рядки у виконанні учнів майстерні художнього слова «Натхнення» та їх керівника Лариси Приходько. Неймовірно щемно прозвучали рядки Лії Острової «Що зробимо ми після війни».

 

Неможливо було оминути увагою в цей день і надзвичайних жінок – багатодітних матерів, які були присутні у святковій залі – Таскіру Максюту та Оксану Грушецьку, талановитих, творчих, які багато працюють не тільки на благо своєї родини, але й для ЗСУ, поклавши на свої тендітні плечу нелегку волонтерську роботу. 

 

Такий мистецький захід відбувся вдруге, завдячуючи співпраці центральної бібліотеки для дітей  та педагогічного колективу школи мистецт ім. Я.Яциневича. З великою шаною прозвучали слова вдячності за натхненну роботу та професіоналізм бібліотечним сімейним династіям. Естафету мами, Нагорної Ганни Григорівни, яка довгий час працювала завідувачкою бібліотеки-філії №7, перейняла донька, нині директорка Білоцерківської ЦБС ім. П.Красножона, Олександра Нагорна.

А завідувачка центральної бібліотеки для дітей Олена Корнієнко, продовжила справу своєї мами Раїси Григоренко, яка довгі роки очолювала Білоцерківську ЦБС. 

 

На завершення заходу прозвучала потужна пісня на слова та музику Оксани Грушецької «Моя Україна», а ведуча побажала здійснення всіх материнських мрій, щасливого життя  їхнім дітям під мирним українським небом.