Позбавлені своєї батьківщини

18 травня - День пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу.

Це день скорботи й пам’яті про одну з найтрагічніших сторінок історії кримських татар - народу, якого насильно позбавили рідного дому, права жити на своїй землі, говорити рідною мовою та берегти власну культуру. Це біль зламаних доль, розірваних родин і втрат, що відгукуються крізь покоління.

Цій трагічній події фахівчині центральної бібліотеки для дітей присвятили годину пам’яті «Позбавлені своєї батьківщини».

         Завідувачка ЦДБ Олена Корнієнко ознайомила відвідувачів із хронологією депортації кримськотатарського народу, розповіла про масштаби трагедії та людські втрати. Присутні дізналися, що саме 18 травня 1944 року радянський режим розпочав примусову депортацію корінного народу Криму. Упродовж трьох діб із півострова було вивезено близько 200 тисяч людей, переважно жінок, дітей та людей похилого віку. На збори людям давали лічені хвилини, після чого у товарних вагонах відправляли за тисячі кілометрів  до Середньої Азії, Уралу та інших віддалених регіонів. Через нелюдські умови, голод, спрагу та хвороби тисячі людей загинули дорогою та у перші роки вигнання.

 

Під час заходу учасники переглянули презентацію «Зболена земля» (https://www.youtube.com/watch?v=TJwfzb3incc) та уривки з художнього фільму «Хайтарма», що глибоко передає трагедію депортації та незламність кримськотатарського народу.

Своїми спогадами та роздумами поділилися Ліана Куртумерова та Таскіра Максюта. 

 

Особливо зворушливим моментом заходу стали пісні у виконанні сімейної пари Таскіри та Володимира Максютих, які наповнили зустріч щирими емоціями, болем пам’яті та любов’ю до рідної землі.

 

Доповненням до години пам’яті стала книжкова виставка-ілюстрація «І ніхто, і ніколи нас не вирве з цієї землі», яка познайомила читачів із історією, культурою та боротьбою кримських татар за право бути вдома.

 

Попри всі випробування кримськотатарський народ зберіг свою мову, традиції, пам’ять і гідність. Повернувся. Вистояв.

Пам’ятаємо. Не забуваємо.

 

 

 

«Мільйони зазублених життів» до Дня пам’яті жертв політичних репресій

         До Дня пам’яті жертв політичних репресій в ЦДБ відбулася змістовна та емоційна бесіда «Мільйони зазублених життів». Захід пройшов біля книжкової виставки-інсталяції «Великий терор: геноцид української нації», яка стала важливим доповненням до розмови та допомогла глибше осмислити трагічні сторінки української історії.

 

Завідувачка ЦДБ Олена Корнієнко розповіла відвідувачам про страшні події Великого терору, які зламали долі мільйонів людей, знищили цвіт української інтелігенції та залишили болючий слід у пам’яті поколінь. Під час заходу учасники обговорювали причини репресій, механізми тоталітарної системи та важливість збереження історичної правди.

 

Особливу увагу було приділено людським історіям - тим, хто став жертвами безжальної машини репресій. Через книги, представлені на виставці, відвідувачі змогли відчути глибину трагедії та усвідомити ціну свободи і гідності.

 

Пішохід – це відповідально

          Для читачів – третьокласників гімназії – початкової школи №4 фахівчині ЦДБ провели цікаву та пізнавальну бесіду-гру «Пішохід – це відповідально».

 

Із розповіді бібліотекарки Вікторії Ноди діти дізналися, чому так важливо бути уважними на дорозі та дбати про власну безпеку, а також ознайомилися із правилами дорожнього руху для пішоходів, водіїв, пасажирів і велосипедистів.

 

Під час гри «Світлофор в кишені» школярі активно розбирали дорожні ситуації за описами на картках та визначали правильні дії за допомогою зеленого чи червоного сигналів. Це допомогло учням навчитися швидко оцінювати небезпечні та безпечні ситуації.

 

Особливий інтерес викликала вікторина «Знавці доріг», де гімназисти продемонстрували свої знання дорожніх знаків та правил поведінки на вулиці. А кросворд «Безпека руху» та складання пазлів зробили захід ще більш захопливішим.

 

Бесіда-гра пройшла активно, цікаво та корисно, адже кожен читач зрозумів: бути уважним пішоходом означає берегти своє життя та здоров’я.

 

День в календарі

 

13 травня  - Всесвітній день кульбаби. Для когось це просто квітка, а для когось - справжній символ весни, дитинства та невичерпної енергії життя.

Кульбаба - незмінна фаворитка дітей. Поки вона яскраво-жовта, здалеку здається, ніби маленькі курчата копошаться у зеленій траві. Але справжні веселощі починаються, коли квітка перетворюється на пухнасту білу кулю. Це, мабуть, найкраща дитяча забавка: один подих, і ціла «юрба» насінин-сім’янок з довгими носиками та волосками відправляється у подорож повітряним океаном. Підхоплені вітром, ці маленькі парашутисти можуть летіти дуже довго, щоб зрештою приземлитися і дати життя новим «сонечкам».

Ось кілька фактів, які змусять вас подивитися на жовті галявини іншими очима

 Кульбаби дуже пунктуальні. Вони розкриваються рівно о 6-й ранку і закриваються о 10-й вечора (звісно, за сонячної погоди).

Корінь кульбаби може сягати 2-3 метрів у глибину. Саме тому її так важко викорінити,  вона буквально тримається за землю «зубами».

З кульбаби роблять не лише відоме вино (привіт, Рей Бредбері!), а й варення («штучний мед»), салати та навіть каву (з коріння).

Насіння кульбаби може пролетіти до 8 кілометрів, перш ніж приземлитися. Справжній авіатор!

У світі існує понад 1000 видів кульбаб!

Стародавні китайці та перші поселенці Америки вживали кульбабу в їжу. І не дарма. Вона містить кальцій, залізо, фосфор, калій, вітаміни A, B, C, Е та до 5% білка.

Бельгія - одна з небагатьох країн, де кульбабу культивують у величезних масштабах як сільськогосподарську культуру.

           Корінь кульбаби офіційно визнаний лікарською сировиною і допомагає при багатьох недугах.

           Життєвий цикл однієї кульбаби становить близько 2 років.

Порада на сьогодні: Не проходьте повз! Зробіть яскраве фото, сплетіть вінок або просто загадайте бажання, здуваючи білу «шапку». Кульбаби нагадують нам: щоб бути яскравим і помітним, не обов'язково бути трояндою. Достатньо просто світитися зсередини.