Казкова мозаїка «Старі казки по-новому»

         Казки – це не лише «жили собі», а й сміливе «а що, якби?..». Саме так і народилася ідея казкової мозаїки «Старі казки по-новому» у бібліотекарок ЦДБ, яка перетворила засідання Клубу казкотерапії на веселий, рухливий і трішки бешкетний експеримент для читачів – другокласників гімназії – початкової школи №11.

 

Читачі мандрували знайомими стежками разом із героями казок: Сніговою королевою, Попелюшкою, Ріпкою та Червоною шапочкою, але цього разу вони добряче здивували.

 

У грі «Дзеркало Снігової Королеви навпаки» за нашою версією дзеркало виявилося не злим, а… просто «заглюченим».  Якщо Королева сміялася – Дзеркало плакало, якщо показувала «клас!» – відповідало «дизлайком». Діти так захопилися грою навпаки, що клас перетворився на справжній театр емоцій зі сміхом, тупанням і щасливими «сердитими» обличчями. Справжня буря позитиву!

 

У конкурсі «Попелюшка: сортування сміття» попелюшки-другокласниці  сортували не сочевицю та горох, а пластик і папір. І читачки довели: вони не лише знають казки, а й чудово орієнтуються в темі переробки та дбають про довкілля.

 

Гра «Тягнемо ріпку» захопила всіх без винятку. Жовта кулька-«ріпка» мчала рядами з неймовірною швидкістю. Тут перемагала не сила, а злагодженість, а командний дух був настільки потужним, що ріпка, здається, сама прагнула «витягнутися».

 В конкурсі «Казкова ротація: театр-конвеєр» маски подорожували класом, герої змінювалися, а сцени оживали одна за одною. У цій виставі не було глядачів, усі стали акторами. І головним правилом було  слухати уважно, щоб не проґавити свій зоряний вихід.

В  «Казковому Крокодилі» герої казок впевнено освоїли сучасний світ, а гімназисти із захватом відгадували їхні «таємні дії». Червона Шапочка ловила Wi-Fi, робила селфі, записувала танець у TikTok тощо. Фантазія дітей не мала меж! 

 

Фінальний конкурс «Загублена маска» додав азарту маленьким детективам. Знайти маску, не встаючи з місця завдання не з легких. Але і з ним діти швидко впоралися.

Ця казкова мозаїка ще раз довела: старі історії зовсім не старі. Казкові герої легко освоюють гаджети, жартують і говорять із дітьми мовою сьогодення. Бо казка живе там, де є уява. А уяви нашим читачам точно не позичати!

Я – Леся з України!

           

    

        155 років тому народилася дівчинка, яка зростала серед книжок, музики й мрій… А стала – голосом цілої нації.

         25 лютого в ЦДБ відбулася літературна візитівка, присвячена ювілейній річниці від дня народження української поетеси Лесі Українки.

         Захід розпочався із символічного знайомства: «Я – Леся з України!».   Саме так поетеса підписувала свої листи, гордо і впевнено заявляючи про свою ідентичність світові. І саме  цією фразою бібліотекарка ЦДБ Тетяна Бєлєнька відкрила для відвідувачів не лише авторку з підручника, а сильну, сміливу, талановиту особистість.

          Учасники дізналися про дитинство Лесі, її феноменальну освіченість, силу духу в боротьбі з хворобою, любов до мов і подорожей. Разом мандрували сторінками її творів – від ніжної лірики до драматичних рядків, що й сьогодні звучать гостро й актуально. Читали вголос, розмірковували, дискутували: про мрію, гідність, свободу, про те, як важливо залишатися собою навіть тоді, коли важко.

 

 Особливу увагу приділили творам за шкільною програмою. Обговорили драму-феєрію «Лісова пісня», розкривши образ Мавки як символ свободи й самопожертви, а також згадали «Contra spem spero!» – поезію, що стала життєвим кредо поетеси.

Жваво пройшла інтерактивна вікторина «Чи знаєш ти Лесю?», де кожен міг перевірити свої знання й відчути себе справжнім дослідником її творчості. А наприкінці заходу  прозвучали слова, які об’єднали всіх: «Я жива! Я буду вічно жити!» – і в залі запанувала особлива тиша… тиша поваги й натхнення. Бо Леся Українка – це характер. Це сміливість. Це «Я – з України!», сказане гордо й назавжди.

І нам дуже приємно, що юні читачі відкривають поетесу для себе по-новому – щиро, вдумливо й по-дорослому.

Ми вистояли разом. Далі буде!

24 лютого… Дата, що назавжди змінила всіх українських громадян.

Цього дня  фахівчині ЦДБ провели для читачів-четвертокласників гімназії – початкової школи №11 патріотичну годину «Ми вистояли разом. Далі буде!», присвячену початку повномасштабного вторгнення рф в Україну.

 

З перших хвилин  в класі  запанувала особлива тиша. Діти переглянули відеопрезентацію «Хроніка подій окупації» https://www.youtube.com/watch?v=r2_Rz_XqFSw, з якої дізналися про страшний ранок 24 лютого 2022 року, коли на світанку розпочалася відкрита фаза агресії. Ракетні удари по аеродромах і військових об’єктах, наступ з півночі, сходу й півдня – про ці факти школярі слухали, затамувавши подих.

 

Бібліотекарка Вікторія Нода розповіла про один із ключових епізодів війни –   битву за Київ. Ворог планував захопити столицю за лічені дні, але стійкість і мужність ЗСУ зруйнували ці плани. Київ вистояв. Україна вистояла.

Захід супроводжувався бібліографічним оглядом літератури. Особливе враження на дітей справили історії сучасних героїв – реальних і легендарних. Вони слухали про Привида Києва – збірний образ пілота МіГ-29 40-ї бригади тактичної авіації, який у перші години вторгнення боронив небо столиці (за мотивами коміксів японського автора Мацуди Джюко «Привид Києва» та «Позивний Кіт»). Захоплення викликала й історія про відважного Кота –  героя з позивним «Донецький тлустий кіт», що зумів перехитрити ворога.

Щиро й тепло діти сприйняли розповіді про тварин-захисників зі сторінок книжок Зоряни Живки та Інни Курило: пса Патрона – талісмана Державної служби України з надзвичайних ситуацій, нагородженого медаллю «За віддану службу», і Котика Кексика –  героя книжок «Кексик-захисник» та «Неймовірні пригоди Кексика та його друзів».

Зворушили школярів і казкові, але дуже справжні герої з книги Олександра Михеда «Котик, Півник, Шафка» – символи незламності, врятовані зі зруйнованої Бородянки. Ці образи стали для дітей уособленням надії, пам’яті й віри в майбутнє.

Під час заходу діти склали особливу мапу сподівань із мрій та побажань, якою вони бачать Україну після завершення війни. На ній з’явилися слова, які діти писали щиро, без підказок: мир, безпека, щасливі родини, відбудовані міста, усмішки без тривог, можливості для навчання, сильна армія, квітучі села, справедливість. Кожне побажання, як маленький промінчик. Разом вони склали образ України після закінчення війни - світлої, сильної, сучасної, але збереженої в своїх цінностях.

 

Захід завершився хвилиною мовчання на вшанування пам’яті загиблих воїнів і мирних українців.

На четверті роковини повномасштабного вторгнення українські захисники продовжують боротьбу за свободу і територіальну цілісність нашої держави.

 «Ми вистояли разом. Далі буде!» – це не просто слова, а гасло нашої незламності.

 

Ювіляр лютого Вільгельм Карл Грімм

  24 лютого - 240 років від дня народження

Вільгельма Карла Грімма (1786-1859),

німецького казкаря, фольклориста

Вільгельм Карл Грімм - видатний німецький філолог, фольклорист та казкар, молодший брат Якоба Грімма. Разом вони відомі як Брати Грімм та вважаються засновниками німецької філології та германістики.

Навчався на юридичному факультеті Марбурзького університету.

Співавтор всесвітньо відомої збірки «Дитячі та сімейні казки» (1812–1815), куди увійшли такі твори, як «Білосніжка», «Попелюшка», «Гензель і Гретель» та «Бременські музиканти».

Наприкінці життя брати почали роботу над «Німецьким словником» (Deutsches Wörterbuch) - фундаментальним історичним словником німецької мови, який Вільгельм встиг довести лише до літери D.

Найважливішою самостійною науковою працею Вільгельма є «Німецькі героїчні перекази» (1829).

Був одним із «Геттінгенської сімки» професорів, які у 1837 році виступили з протестом проти скасування конституції королем Ганновера, через що був звільнений з університету.

Вільгельм був більш емоційним та схильним до літературної обробки казок, надаючи народним сюжетам витонченої поетичної форми.

Помер у Берліні у 1859 році.