Святкуємо День Незалежності

      24 серпня вся Україна відзначила велике державне свято – 30-річчя Незалежності!       

                                 

 Центральна бібліотека для дітей долучилась до урочистостей та запросила  всіх охочих  взяти участь у святковій  програмі.

       Із задоволенням діти  розгадували кросворди, складали пазли, відгадували казку за її кінцівкою, пригадали українські символи, обереги,  відповідаючи на питання вікторини «Моя Україна» та  взяли участь  в інсценізації казки «Ріпка».

Увагу дітей привернула книжкова виставка «Це твоя країна, моя Україна».

Активні читачі за обізнаність отримали  призи від управління культури та ЦБС.

Цікаво, насичено, весело і з гарним настроєм святкували юні читачі свято Незалежності України разом з бібліотекою.

«Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами»

 

Цього року Україні – 30! Для багатовікової історії українського народу це досить короткий термін. Але ці роки довели зрілість української нації в її самостійному державному поступі.

До 30-річчя Незалежності України 17 серпня в ЦДБ проведено День інформації під назвою «Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами».

На абонементі обслуговування користувачів 5-9 класів оформлено книжкову виставку «Це моя Україна, це моя Батьківщина», матеріали якої висвітлюють тривалий шлях, пройдений нашою державою та перспективи розвитку України. Представлена література розкриває історію появи українського національного прапора, минуле та сучасне України, нелегкий процес державотворення, імена та постаті українців, котрі  в різні часи прославили Україну.

 Протягом дня бібліотекарки Інна Кабула та Галина Бондар проводили біля виставки огляди літератури та періодичних видань «Україна у просторі і часі», «Українська історія на друкованих сторінках».

Переглядаючи відеопрезентацію «На шляху до незалежності»   https://www.youtube.com/watch?v=OVfYQvOlMR4 , 

 користувачі ЦДБ  здійснили книжкову подорож у глибину віків історії України та дізналися про подвиги сучасних героїв, які на сході нашої держави знову відстоюють її незалежність.

Почуття патріотизму, національної гордості, любові до Батьківщини у користувачів ЦДБ викликали учасники поетичної сторінки «В  серці кожної дитини живе любов до України».  У виконанні Злати Браницької, Аліни Мельник, Тимофія Хвостика, Анастасії Бочкової, Варвари Фень-Мамедової, Марка Лебедєва звучали поетичні рядки українських письменників та поетів  Олександра Кониського «Молитва за Україну», Дмитра Павличка «Наш прапор», «Пісня», Олени Пчілки «Маленька українка», Володимира Сосюри «Любіть Україну», Олександра Олеся «Пісня».

 Бути українцем – значить пишатися своєю країною. Тільки почуття любові й глибокої гордості за Україну разом із твердою вірою в її світле та величне майбутнє дає кожному українцеві право стверджувати: це моя країна, мій народ, моя Україна!

Для вас, тинейджери

 

Бурлака О. Поцілунок був не останній: повість / Оксенія Бурлака. – К. : Академія, 2019. – 160 с.

Льоля росла в благополучному світі, де були розкішна квартира, яскраві сімейні подорожі, брендовий одяг, дружний клас, ульотні тусовки. А одного дня з усім цим довелося розпрощатися й потрапити в зовсім іншу реальність. Її батька заарештували, і тепер вона й мама живуть з бабусею й дідусем у їхній пошарпаній квартирі. Обірвалися контакти з ліцейними друзями, і навіть найкраща подруга віддаляється. Дуже складно в новій школі. Учителі наче не знають і не здогадуються, як тут нестерпно. Льоля, яка не здатна терпіти знущання жорстоких розбишак, починає «воювати» з ними, нариваючись на гіркі неприємності. Єдина відрада — втеча на дах десятиповерхівки. Цю схованку під небом показав їй Стас — однокласник, який тусується в тій хамовитій компанії. Льоля дізнається, що до проблем у її сім’ї причетний його батько, і розуміє: треба забути про Стаса. А як це зробити, коли з ним так добре і солодко... До мурашок. Драматичні обставини, здається, остаточно роз’єднають Льолю і Стаса. Та в кохання своя логіка: їхній поцілунок був не останній.

Бурлака О.Розірваний кадр: повість / Оксенія Бурлака. – К. : Академія, 2019. – 160 с.

Філ — фанат екстриму. Ще трохи, і він стане топовим блогером, підніматиме солідний кеш, якого вистачить на забаганки Барбі й на те, щоб звалити від родаків. Він же не якийсь там задрипаний пацик, а крутий руфер, йому вже шістнадцять. Ще трохи, і він обставить самого Койота — поки що найкрутішого руфера в місті. Аби-тільки оператор-фотограф Кірюха, без якого залази, зацепи й трюки не були б такими адреналінними подіями для публіки, не дав задню. І треба ж, щоб усе так раптово обвалилося. На залазі затримує поліція, розгніваний тато перекриває краник, з якого капало бабло. З роботою не клеїться, починаються масові відписки в інсті, Барбі погрожує піти, Кірюха з руфінгом зав’язав. Ще й із Солькою мусить час гаяти, а вона зовсім не з тренду. Солька, поборовши важку хворобу, ніяк не може збагнути, чому зовсім не цінує життя Філ. А потім… гине Койот. Підступно вчиняє Барбі. Украй неприємну правду про Філа дізнається Солька. Нові почуття опиняються на межі краху. Світ розчахнувся над головами, але в житті завжди є шанс

Ювіляр серпня

 

18 серпня - 185 років від дня народження

Олександра Яковича Кониського (1836–1900), 

українського письменника, перекладача, видавця, педагога, громадського діяча, автора слів пісні «Молитва за Україну»

          Олександр Кониський народився 18 серпня 1836 року в селі Переходівка  Ніжинського району Чернігівської області. Походив із стародавнього чернігівського роду, який нараховував понад 400 років. Його дитинство пройшло в місті Ніжин.

Літературну діяльність почав у 1858 році. У поезіях, повістях, драмах, оповіданнях обстоював українську національну ідею, проголошував теорію малих діл. Автор популярних поезій: «Я не боюсь тюрми і ката», «На похорони Т. Шевченка», двотомної біографії Т. Шевченка «Тарас Шевченко-Грушівський» (1898), численних поезій і прозових творів, найвідоміші серед яких «Семен Жук і його родичі» (1873), «Юрій Горовенко» (1883).

 

Опублікував українські прописи (1862), підручник з арифметики (1863), а 1882 – читанку для українських шкіл. Підготував також підручник про закони, потрібні селянам, який, однак, не був дозволений до друку цензурою.

Значна частина його літературних творів містить у своїй основі юридичні сюжети, викриває негативні явища в діяльності царської адміністрації і суду, здирництво тогочасної адвокатури: «Суддя Гарбуз» (1875), «Антін Калина» (1882), «Народна педагогія» (1886), «Стельмахи» (1887), «Козарський ланок», «У «тісної баби» (1889), «Баба Явдоха» (1897), «Ранком в Алупці» (1898), «Сікутор», «Хвора душа» (1899).

 

Йому належить цикл оповідань з кримінальної хроніки: «Каторжний», «Тюрма за волю» (1881), «Драма в тюрмі», «Чи злочинець, чи ненужний» (1885), «Конокрад Іван Дранка» (1887).

         Опублікував казку-пародію на царський суд «Собача правда» (1894).

Церковний гімн України на слова Кониського в обробці О. Кошиця і музику М. Лисенка «Боже Великий Єдиний, нашу Вкраїну храни» традиційно використовується в церемонії інавгурації Президента України та під час інших офіційних урочистостей.

        Був одним з ініціаторів заснування 1873 у Львові Літературного товариства імені Шевченка.

         Літературні псевдоніми О. Верниволя, Ф. Ґоровенко, В. Буркун, Перебендя, О. Хуторянин та інші (всього близько 150).

Творча спадщина митця зберігається  в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України та Національній бібліотеці України НАН України ім. В. І. Вернадського.