ЧитачОК: Ювіляр серпня

четвер, 5 серпня 2021 р.

Ювіляр серпня

5 серпня - 155 років від дня народження

Володимира Леонтовича (1866—1933),

українського письменника, літературного критика, історика, мемуариста, лексикографа.

Володимир Миколайович (псевдоніми – В.Левенко, Давній) народився на хуторі Оріхівщина (нині село Лубенського району Полтавській області). Навчався в Лубенській, а згодом – у Прилуцькій гімназіях. Закінчив юридичний факультет Московського університету (1888). Опікувався народними бібліотеками Полтавщини.

Першою літературною спробою письменника був переклад твору В. Короленка «Ліс шумить». Виявилося, що йому бракує знання української мови, і Володимир почав наполегливо опановувати її.

Багатолітні вправляння у мистецтві вислову і щире прагнення прислужитися національній справі закріпили за Володимиром Леонтовичем заслужене звання знавця української мови.

Він брав участь у збиранні лексичного матеріалу до «Словника української мови» Б. Грінченка (передав 151 картку із записами слів і висловів). Згодом разом із О. Єфремовим склав компактний «Московсько-український правничий словничок» (1919), який вміщував 4396 слів та словосполучень. Книжечка стала раритетом і зберігається в Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського.

Як письменник дебютував 1891року, опублікувавши у Львові повість «Солдатський розрух». Співробітничав із часописами «Зоря», «Киевская старина», «Літературно-науковий вісник», «Українське слово» та іншими. Від 1906 разом зі своїм дядьком (чоловіком рідної тітки по матері) В.Симиренком та Є.Чикаленком видавав у Києві першу щоденну українську газету «Громадська думка» , а згодом – газету «Рада».

Автор прозових творів «Пани і люди» (1893), «Per pedes apostolorum» (1896), «Старе й нове» (1900, 1913). Опублікував кілька спогадів, зокрема про В.Симиренка та М.Коцюбинського.

1919 року емігрував, жив у Болгарії, Югославії, Німеччині, Чехословаччині. Перебуваючи на чужині, Леонтович займався літературною справою. Написав автобіографічну повість «Спомин утікача» (1922), повість «Хроніка родини Гречок» (1922), збірку оповідань «Ворохобня» (1930).