4 липня - 135 років від дня народження
Петра Панча (1891-1978),
українського письменника
Життєвий шлях Петра Панча нагадує справжній пригодницький роман, де знайшлося місце для праці з 15 років, військових битв та великої літератури.
Народився майбутній письменник 4 липня 1891 року на Харківщині у невеличкому місті Валки. Його родина мала незвичну професію - усі чоловіки в роду були колісниками, майстрували колеса для возів. Малий Петро ріс буквально серед дерев'яних коліс: грався з ними, відпочивав на них і взимку катався на колесах по льоду, наче на сноуборді.
Сім'я була великою - п'ятеро дітей, тому хлопчику довелося рано подорослішати. Одразу після закінчення школи у 15 років він пішов працювати писарчуком. Він переписував папери та розносив листи, щоб допомогти батькам. Але Петро завжди мріяв про більше, тому згодом поїхав навчатися на геодезиста - людину, яка вимірює землю та складає карти.
Мирне життя перервала війна. Петро Панч закінчив артилерійське училище в Одесі та опинився на фронті Першої світової війни. Він командував батареєю гармат, служив офіцером (сотником) в армії УНР. Цей небезпечний воєнний досвід пізніше допоміг йому писати захопливі пригодницькі повісті.
Справжнє прізвище автора - Панченко. Працюючи в газеті, вирішив підписуватися статті коротко - «П. Пан». Проте редактор газети злякався, що слово «Пан» звучить надто по-багатійському, і самовільно додав до підпису літеру «ч». Так народився псевдонім Панч.
Окрім цього, Петро Панч написав цілу низку інших відомих творів: «Три копійки», «Син Таращанського полку», «Будемо літати!», «Він з нашої школи», «Вовчий хвіст», «Гиля, гуси» тощо.
Помер письменник у віці 87 років у Києві.
Немає коментарів:
Дописати коментар