Завітало в нашу хату найсвітліше в році свято

Наближається одне з найвеличніших і найрадісніших християнських свят – Воскресіння Христове.

 Напередодні пасхальних свят читачі центральної бібліотеки для дітей, учні 5-Б і 5-В класів БЗШ №4 (кл. керівники Зоя Вітенко і Зоя Кубишева), взяли участь у народознавчих посиденьках «Завітало в нашу хату найсвітліше в році свято».

 З великодніми традиціями дітей ознайомила завідувачка відділом обслуговування ЦДБ Інна Кабула. П’ятикласників зацікавила розповідь про підготовку до святкування Великодня, історія писанки, символіка її кольорів і знаків, традиції розпису у різних куточках країни. Також присутні довідалися про традиційний набір продуктів, які неодмінно кладуть до великоднього кошика.

 Юні читачі почули легенди «Сльози – писанки» та «Котики», згадали народні прислів’я та приказки.

 Дівчатка Олександра Баришполь, Дарина Шевченко, Єлізавета Машкіна та Дарина Бусленко зворушливо продекламували поетичні рядки Романа Заводовича «Радісний надходить день», Марії Хоросницької «Вербна неділя», Ніни Горик «Вербиця», Вадима Крищенка «Великдень».

 А потім п’ятикласники дізнавалися про великодні розваги та із задоволенням взяли участь в іграх і забавах: «Музична писанка», «Міньки навпомацки», «Захована крашанка», «Купка», «Куди показує крашанка», жваво відповідали на запитання вікторини та дружньо розгадували кросворд.

Колектив центральної бібліотеки для дітей щиро вітає всіх з прийдешнім святом Воскресіння Господнього та бажає гарного настрою та смачної паски!

Ювіляр квітня

 4 квітня - 200 років від дня народження Томаса Майна Ріда (1818-1883), англійського письменника

Автор пригодницьких романів для дітей та молоді Майн Рід народився в селі Балліроні графства Ден Північної Ірландії в небагатій родині проповідника англіканської церкви, шотландця за походженням. 

Хлопчик ріс непосидючим, його витівки дуже турбували батьків, і вони приставили до нього тесляра і конюха Х'ю Маллоя, який в молодості багато мандрував та багато знав. Саме вплив цієї людини сприяв тому, що Рід дуже багато чому навчився. І згодом ці навички не раз рятували йому життя під час подорожей.

До 12 років Рід не навчався у звичайній школі, початкову освіту йому дала мати. В 16 років вступив до Королівського академічного закладу Белфаста, навчання йому давалося легко.

У листопаді 1839 року,  відмовившись від кар'єри священика, відплив на вітрильнику в Новий Орлеан. Знайомство з цим містом і його корінними мешканцями - креолами справило незабутні враження на молоду людину. Майн Рід неодноразово  повертався до них у своїх творах. В Америці він пробував різні заняття та професії.

Загроза жовтої лихоманки змусила Майн Ріда перебратися до Філадельфії. У 1843 році брав участь у торговельній експедиції на захід Америки, де познайомився з життям індіанців.

З 1846 року він професійний журналіст. Як кореспондент брав участь у війні з Мексикою, отримав серйозне поранення ноги.

У 1849 році повернувся до Лондона. Саме у цей період він написав свої найвідоміші романи: "Білий вождь" (1855), "Квартеронка" (1856), "Оцеола", "Вершник без голови"( 1865). Письменник  синтезував у своїх творах розважальні та повчальні елементи.

Життя самого Ріда — невтомного мандрівника — стало цінним матеріалом для його творчості. Особисті спостереження письменник доповнював відомостями, запозиченими з документальних джерел. Бездоганність його описів флори та фауни екзотичних країн визнавали навіть географи.

Рід М. Вершник без голови : роман  /  Майн Рід. – Х. : Фоліо, 2007. – 510 с.

Дія роману відбувається у Техасі, після закінчення війни США з Мексикою. Письменник відтворює тривожну атмосферу повоєнного Техасу (території, через яку вибухнула війна), недовірливе ставлення людей одне до одного. Конфлікт ґрунтується на суперництві двох героїв — Моріса-мустангера і капітана Кассія Колхауна, закоханих у доньку плантатора, красуню Луїзу Пойндекстер. Це конфлікт шляхетності і підлості, добра і зла. Кассій — ниций і підступний, натомість Моріс — щирий, безкорисливий і хоробрий. Зав'язкою карколомного сюжету стає криваве вбивство Генрі Пойндекстера, брата Луїзи. У скоєнні цього злочину підозрюють Моріса, але його відданий друг — старий мисливець Зебулон Стамп — ретельно розслідує цю справу і, врешті, викриває справжнього вбивцю — Кассія Колхауна. Автор постійно тримає читача у напруженні. Поступово з'являються нові докази  до розкриття таємниці загадкового вершника без голови. Створюючи гостросюжетну розповідь, Рід, проте, не забував і про свої освітні завдання. Перед читачами постає широка панорама прерії, автор розповідає про норови її мешканців: диких мустангів, койотів, грифів…

Рід М. Морське вовченя : повість /  Майн Рід. – К. : Знання, 2015. – 182 с. – (Класна серія).

«Морське вовченя»— гостросюжетна пригодницька повість про відважного дванадцятирічного хлопчика Філіппа Форстера, що понад усе любив море, мріяв стати моряком і подорожувати. З цією метою він таємно від усіх заховався у трюмі корабля, який став для нього пасткою. Тільки неймовірна сила волі та жага до життя, мужність і винахідливість головного героя дали йому можливість вийти переможцем у боротьбі зі смертю, а в подальшому здійснити свою мрію. Гуманізм і співчуття силам справедливості, майстерність побудови сюжету і сьогодні викликають інтерес до повісті.

Рід М. Оцеола, вождь семінолів : роман /  Майн Рід. – К. : Глобус, 1993. – 349 с.

Події відбуваються у Флориді на початку 1830 під час другої семінольской війни, війни між індіанцями й американцями. Американці вимагають, щоб індіанці покинули споконвіку обжиті землі і переселилися в іншу місцевість. Боротьбу індіанців очолив мужній та справедливий вождь Оцеола, який починає мстити своїм кривдникам, здобуваючи перемогу за перемогою. Конфлікт з семінолами був найжорстокішим і кровопролитним для американської армії. Ніколи ще солдати США не несли настільки великих втрат, семінолам вдалося вбити навіть одного з чотирьох генералів армії США.

А ще це яскрава романтична історія про кохання, дружбу, зраду і жорстокість, від якої неможливо відірватися.

Ювіляр квітня

 3 квітня - 100 років від дня народження 
Олеся Гончара (1918-1995), 
українського письменника

3 квітня Україна відзначає 100-річчя Олеся Гончара (Біличенко Олександра Терентійовича), письменника і публіциста, критика, лірика і пейзажиста, громадського та державного діяча, борця за мир і людські права, академіка, голови Спілки письменників України (1959-1971), депутата Верховної Ради, Героя України (2005, посмертно).

Він народився в незалежній Україні – УНР. Власне, він фактично був її ровесником. Дитячі роки його припали на добу українського національного відродження, юнацтво — на час, коли те відродження стало розстріляним. Юність — фронт, полон, знову фронт. Йому дуже пощастило: він повернувся додому живим і не зламаним духовно, а лише привченим Системою ховати свої справжні думки, натомість говорити те, що від тебе хочуть почути. Але... Волею долі у Гончарові ще у сталінські часи просто-таки вибухнув справжній письменницький талант.

Ранні оповідання й повісті «Черешні цвітуть», «Іван Мостовий»  Гончар присвятив людям, яких добре знав, з якими не раз стрічався в житті.

У червні 1941 р. Олесь Гончар у складі студентського батальйону пішов добровольцем на фронт. Вірші, що народжувалися в перервах між боями, сам письменник назве згодом «конспектами почуттів», «поетичними чернетками для майбутніх творів». Ліричний герой «Атаки», «Думи про Батьківщину», «Братів» та інших фронтових поезій Гончара духовно, емоційно близький до героїв повоєнних його романів і новел, передусім — роману «Прапороносці».

Після завершення роботи над трилогією «Прапороносці» героїка війни і далі хвилювала митця. В кінці 1940-х і на початку 1950-х років він пише низку новел «Модри Камень», «Весна за Моравою», «Ілонка», «Гори співають», «Усман та Марта».

Видані протягом 1950-х років книги новел «Південь» (1951), «Дорога за хмари» (1953), «Чари-комиші» (1958), повісті «Микита Братусь» (1951) і «Щоб світився вогник» (1955) присвячені мирному життю людей, важливим моральним аспектам їхніх взаємовідносин, а романна дилогія «Таврія» (1952) і «Перекоп» (1957) — історико-революційній проблематиці.

Значущим у творчому житті прозаїка став роман «Людина і зброя» (1960), за який автор одержав Національну  премію ім. Т.Шевченка. У цьому творі на основі особистих вражень Гончар розповів про долю студентського батальйону в часи війни.

Важливою творчою віхою став для Гончара роман «Собор» (1968), у якому письменник порушив проблеми духовності народу, збереження історичної пам’яті, пам’яток минулого. За це автор був підданий несправедливій критиці, а сам твір майже на двадцять років вилучили з літературного життя.

 

У 70-80-х роках вийшли нові романи Гончара: «Циклон» (1970), «Берег любові» (1976), «Твоя зоря» (1980), з’явилися численні повісті та новели.

Літературно-критичні статті прозаїка було зібрано в книжках «Про наше письменство» (1972), «Письменницькі роздуми» (1980), «Чим живемо» (1991).

Вітаємо з Міжнародним днем дитячої книги!

Любов до читання починається  
 з маленької яскравої дитячої книжечки.

В далекому 1953 році в швейцарському місті Цюріху з ініціативи німецької письменниці Елли Лепман була створена Міжнародна Рада з дитячої книги (IBBY). До неї увійшли дитячі письменники і художники-ілюстратори, педагоги, бібліотекарі. Вони дуже хотіли, щоб діти всього світу мали можливість познайомитися з кращими дитячими книгами, дізнатися про найцікавіших письменників. В даний час до цієї ради входять представники 73 країн світу.

У 1967 році Рада прийняла рішення оголосити 

2 квітня Міжнародним днем ​​дитячої книги.

Ця дата була обрана не випадково - адже в цей день народився найвідоміший казкар світу - датський письменник Ганс Хрістіан Андерсен. Його чудові історії  виховали не одне покоління дітей та подарували стільки радості малечі всього світу, що стали невід'ємним атрибутом щасливого дитинства.

З 1969 року одна з країн - учасниць (IBBY) виступає спонсором цього свята. Кращий художник - ілюстратор створює Плакат, присвячений дитячій книзі і читанню, а найкращий письменник вітає читайликів своїм Посланням. Це почесна і важлива традиція. Право виступити спонсором Міжнародного дня дитячої книги надається на конкурсній основі рішенням Правління IBBY.

Плакат – 2018 створив відомий латиський художник 
Рейніс Петерсонc.

 Послання до дітей світу написала латиська письменниця Інесе Зандер.

Елла Лепман заснувала й  «маленьку нобелівську премію» з дитячої літератури – Міжнародну премію імені Ганса Крістіана Андерсена. Починаючи з 1956 року, премія присуджується найкращому авторові дитячої книги, а з 1966 року її почали вручати і кращому ілюстраторові.

Найвищою і найпочеснішою з трьох премій-нагород вважається Золота медаль з профілем казкаря. Її присуджують найвизначнішим майстрам у галузі дитячої книги і вручають на конгресі Міжнародної ради з дитячої книги (IBBY).

У 2018 році міжнародну премію
 "Золота медаль Х.К.Андерсена" 
отримала письменниця з Японії Ейко Кадоно (Kadono Eiko).

Ейко Кадоно - авторка понад 200 книг різних за жанрами: документальна проза, есе, книжки-картинки, повісті, романи. Її філософський світогляд, її літературні твори характеризуються вірою у незвичайне, в чудесне, у неймовірний світ фантазії, який є неодмінною складовою частиною матеріального світу людей.

Одним із найголовніших письменницьких проектів Ейко Кадоно є цикл із шести книг про 13-річну відьму Кікі, над яким вона працювала протягом двадцяти років. Роман, «Служба доставки Кікі», опублікований у 1985 році,  покладено в основу однойменного анімаційного фільму Хаяо Міядзакі  у 1989 році. За цю ж книгу Ейко Кадоно була присуджена Літературна премія імені Номи.

Кадр з фільму Хаяо Міядзакі «Відьмина служба доставки», 1989

Вітаємо юних книголюбів зі святом! 
Завітайте до бібліотеки – книги чекають на вас!