середа, 12 грудня 2018 р.

Літературна мандрівка за енциклопедією «Крим»


Подорож до сонячного Криму здійснили читачі центральної бібліотеки для дітей 12 грудня.  Вони охоче «мандрували» півостровом Крим за допомогою книги  
 Ю. Бєсєдіна «Крим : енциклопедія, казка, гра», 
в якій зібрані казки та легенди кримчаків та загальна інформація про історію, культуру та життя в Криму
з давніх часів і до сьогодення.


 Краще ознайомитись з темою присутнім допомогла книжкова виставка "Чарівна кримська земля".


Мадрівники здійснили віртуальне знайомство із заповідними територіями Криму та зупинилися в стародавньому місті Бахчисарай, розташованому у внутрішньому пасмі Кримських гір, в долині річки Чурук-Су. Бібліотекар прочитала  легенду  «Так був заснований Бахчисарай», яка  зацікавила  та ознайомила дітей з дійсною  історією  виникнення   легендарного «сад-палацу».


Позитивного настрою додала учасникам заходу гра «Таємниці Криму».  За допомогою карти із залишками стародавніх міст, пам’ятками різних часів юні читайлики знаходили потаємні схованки, прадавні скарбниці, священні реліквії та артефакти Кримського півострову.


  
Через казки та легенди користувачі бібліотеки познайомились з сонячною, потаємною та загадковою Кримською землею.

понеділок, 10 грудня 2018 р.

«Дитяча іронічна поезія»


Любі читайлики!

Фонд нашої книгозбірні поповнився новими книжками з серії «Дитяча іронічна поезія».

До цієї серії увійшли твори видатних письменників, які писали й пишуть різними мовами, жили і живуть у різних країнах і умовах. Об’єднує їх іронічне ставлення до себе та до життя, і дуже серйозне ставлення до дітей.
Це книги не лише для дітей, але й для дорослих, які хочуть, щоб їхня дитина навчилась сміхом перемагати страх, слабкість, несправедливість, нерозумність.

Гріпарі  П. Дві пані / П’єр Гріпарі . - К. : Грані-Т, 2008. – 88 с. : іл.
Французький прозаїк і драматург призначив зустріч одночасно двом цікавим й незвичним пані. Одна з них відома своєю хазяйновитістю та охайністю. У її хаті-кам’яниці завжди повно гостей, речей і різних цікавинок. Зате друга пані дуже красива і примхлива, тож ніяк не може дібрати собі пари…Знайомтеся, пані Баба-Незграба та пані Скарабівна.
Еліот Т. Котознавство від Старого Опосума / Томас Стернз Еліот. - К. : Грані-Т, 2008. – 56 с. : іл.
Томас Стернз Еліот не був дитячим письменником. Він був одним із найвидатніших «дорослих» поетів ХХ століття, проникливим літературним критиком, мудрим редактором, знаменитим інтелектуалістом, за що й удостоївся в 1948 році Нобелівської премії. А ця книжка – один із найвідоміших жартів Старого Опосума (так поет зазвичай підписував свої смішні або в’їдливі твори). Еліот дуже любив котів, і жартома, відпочиваючи, написав про них дивовижну книжку, яка одразу ж полюбилася і дорослим, і дітям. Настільки, що композитор Ендрю Лойд Вебер відтак створив за її мотивами не менш знаменитий мюзикл «Коти».
Карем  М. Блакитне й біле / Моріс Карем. - К. : Грані-Т, 2008. – 56 с. : іл.
Герої книги Моріса Карема збентежені надзвичайно важливими питаннями: як готувати уроки, коли всі зошити на Волині, всі підручники – в Криму, а граматика – на острові Куба. І от лихо – не можна дізнатися, якою мовою говорять качки – грецькою чи турецькою; і чому мовчання золото, а не срібло чи сталь.Хто сказав, що ніхто не переймається такими дурницями? І хіба це дурниці? Це ж надзвичайно важливі житейські питання!
Лєвін В. Чий портрет? / Вадім Лєвін. – К. : Грані-Т, 2008. – 56 с. : іл.
Якби не ця книга, то ви, мабуть, ніколи б і не дізналися, що сказав професор і як Карась розповідав анекдоти про Щуку... А де б ви ще знайшли вірші з бегемотами? Звісно ніде, крім як у книзі Вадіма Лєвіна, дитячого письменника, вірші якого вже кілька десятиліть залишаються улюбленими для багатьох малят. А тепер, завдяки майстерному перекладу Володимира Каденка, ви зможете дізнатися про це та ще про безліч усіляких цікавинок українською мовою.
Руа К. На захист крокодилів / Клод Руа. – К. : Грані-Т, 2008. – 48с. : іл.
Чого тільки не почуєш у салонних розмовах… Що білий ведмідь навчився літати, а восьминіг засвоїв прийоми карате. Що можна молоти дурниці, як перець, і мати з цього непогану приправу. А крокодили насправді плачуть від того, що дуже переймаються вселенськими проблемами. Ось тільки люди не вірять у це. Тому на захист крокодилів став французький поет Клод Руа, якого для українського читача переспівала Євгенія Кононенко.
Тувім Ю. Пташине радіо / Юліан Тувім. - К. : Грані-Т, 2008. –56 с. : іл.
Вірші, які дібрала й переклала українською відома львівська поетка Маріанна Кіяновська, пам’ятає не одне покоління польських дітей. М’яка іронія, кумедні образи, добрий гумор, несподівані сюжети – це Юліан Тувім, один із найславетніших поетів сусідньої Польщі, який добре знався на тому, що цікавить малят. Відтепер і юні українці, довіряючи хвацькому перекладу й ориґінальним ілюстраціям, дізнаються про те, як можна мудро всміхатися витребенькам, капостям та витівкам панів, панночок і підпанків, а головне – як весело про все це оповіда «пташине радіо».
Яснов М. Неслухняний дідусь / Міхаїл Яснов. – К. : Грані-Т, 2008. – 56 с. : іл.
Із цією книжкою можна реготати так, що аж за живіт хапатися! Можна й просто собі сміятись, а ще – посміхатися, усміхатися, осміхатись, а часом навіть і насміхатися! Бо вірші одного з, без перебільшення, найкращих сучасних російських дитячих поетів Міхаїла Яснова містять такий заряд позитивної енергії, вибухових веселощів і просто доброго гумору, що не перейнятися ним неможливо! Та найголовніше відкриття, яке зробив Міхаїл Яснов, свідчить про те, що щастя – є! А полягає воно у тому, щоб «читати, горнучись до мами»! Що не кажіть, а це – щонайсправжнісіньке щастя! Найбільше з усіх щасть, які тільки можливі в нашому світі…

пʼятниця, 7 грудня 2018 р.

Ювіляр грудня


 9 грудня  - 155 років від дня народження 
Бориса Дмитровича Грінченка (1863-1910), 
українського письменника, педагога, фольклориста, мовознавця


Борис Дмитрович Грінченко — видатний український письменник і вчений, критик, мовознавець, освітній і громадський діяч кінця XIX – початку XX століття.

Хлопчик змалку полюбляв слухати мелодичну, поетично-лагідну рідну мову. Грамоті він навчився в сім’ї і досить рано — перечитав усе, що було в батьківській бібліотеці і під впливом прочитаного почав писати вірші.

У 1874 р. вступив до Харківської реальної школи. Саме тоді, під впливом «Кобзаря», він починає збирати та записувати почуті пісні, легенди, казки та інші фольклорні матеріали. «Першими вчителями літературними» Б. Грінченко називає В. Скотта, Дж. Байрона, В. Гюго, О. Пушкіна, М. Некрасова, О. Кольцова. Саме вони сприяли формуванню вольового характеру письменника.

Редактор низки українських періодичних видань. Обстоював поширення української мови в школі та в установах. Літературні псевдоніми: Василь Чайченко, Л. Яворенко, П. Вартовий, Б. Вільховий, Перекотиполе, Гречаник.

Автор фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих, педагогічних праць, історичних нарисів, перших підручників з української мови й літератури, зокрема «Рідного слова» — книжки для читання в школі. Укладач чотиритомного тлумачного «Словаря української мови».

Один з організаторів і керівників «Просвіти», активний член Братства тарасівців, співзасновник УРП (1904).

Літературну діяльність розпочав у 80-х роках XIX століття. Автор близько 50 оповідань («Чудова дівчина», 1884; «Екзамен», 1884; «Без хліба», 1884; «Сама, зовсім сама», 1885; «Олеся», 1890; «Украла», 1891; «Дзвоник», 1897 та ін.), повістей («Сонячний промінь», 1890; «На розпутті», 1891; «Серед темної ночі», 1900; «Під тихими вербами», 1901), збірок поезії («Пісні Василя Чайченка», 1884; «Під сільською стріхою», 1886; «Під хмарним небом», 1893).


 Історичній темі присвячені драми: «Серед бурі» (1897), «Степовий гість» (1897), «Ясні зорі» (1884—1900).

Перекладав твори Фрідріха Шиллера, Йогана-Вольфганга Ґете, Генріха Гейне, Віктора Гюго.

Впорядкував і видав у трьох книгах «Етнографічні матеріали зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях». Йому належать цінні збірки народної творчості «Пісні та думи» (1895), «Думи кобзарські» (1897), «Веселий оповідач» (1898) та інші.




четвер, 6 грудня 2018 р.

Людину приклашають добрі вчинки

  5 грудня – Міжнародний день волонтера.

 Це свято відзначається щорічно з 1985 року, коли Генеральна Асамблея ООН запропонувала відзначати саме цей день, як день добровольця.

    На сьогодні важко переоцінити вагомість роботи волонтерів для суспільства. Вони віддають доброчинності свій вільний час, енергію, талант, не чекаючи винагороди. Це люди, які не пройдуть повз чужі проблеми, не обминуть того, хто потребує допомоги. І якщо людина хоча б якось може спробувати вирішити свої проблеми, то беззахисні тварини-безхатьки потребують особливої уваги. Дуже часто, в минулому домашні улюбленці, опиняються на вулиці через безвідповідальність та байдужість колишніх господарів. І єдиним їхнім спасінням стають волонтери-зоозахисники.

Саме така людина, з величезним серцем і небайдужою душею завітала до центральної бібліотеки для дітей на зустріч із п’ятикласниками БЗШ № 11.

Завітала не сама, а зі своєю улюбленицею, рудою, кудлатою собакою на прізвисько Малишка. 


     Олександра Олександрівна Нагорна – наша колега, прекрасний фахівець, але, насамперед, вона милосердна дівчина, яка допомагає друзям нашим меншим. В її житті безліч прилаштованих у добрі руки тварин, врятованих від загибелі, тих, кого вона підгодовує, лікує.

Саме з вулиці, викинута та хвора, потрапила в родину Олександри Малишка, і не тільки. Три собаки та дві кішки – домашнє господарство волонтерки. Та ключовою думкою зустрічі стало гасло, що можна допомагати і на відстані. Підгодувати собаку з вулиці, пустити до під’їзду кішку, насипати крихти голубам… Здавалось би буденні речі, а можуть врятувати життя.

   Протягом заходу не було жодного байдужого обличчя. І діти, і дорослі зі співчуттям переглядали відео про долю тих, кого врятували волонтери. Виявилось, що в багатьох присутніх є домашні тварини. Наперебій діти хотіли розповісти Олександрі про своїх улюбленців, отримати пораду.



            

Такі події мають відбуватися як найчастіше, вони виховують людяність, пробуджують співчуття і просто викликають море позитивних емоцій.

Пані Олександрі нехай щастить, і нехай вона трапляється частіше на шляху тих, кому вона потрібна.
А ми – всі люди, будьмо милосерднішими!