День в календарі

 

21 травня відзначається Всесвітній день культурного різноманіття в ім’я діалогу та розвитку. Свято започатковане Організацією Об’єднаних Націй  в 2002 році.

Всесвітній день культурного різноманіття в ім’я діалогу та розвитку має за мету підвищення обізнаності суспільства щодо необхідності й важливості культурного розмаїття; сприяння поширенню позитивної думки та поваги до культурних меншин у кожній державі; уникнення конфліктів шляхом подолання негативних стереотипів стосовно плюралізму культур; привернення уваги людства до проблеми зникнення традицій.

21 травня – чудова можливість поринути у світ іншої культури, відвідавши музей, бібліотеку чи ознайомившись з мистецтвом, літературою прямо вдома (музика, книги, кінематограф тощо).

Міжнародний день чаю. Книга дня

       

       21 травня шанувальники чайних традицій, а також просто любителі цього тонізуючого напою у багатьох країнах світу можуть долучитися до Міжнародного дня чаю. Свято неофіційне, відзначається щорічно з ініціативи Організація Об'єднаних Націй від 21 грудня 2019 року. Раніше це свято відзначалося 15 грудня у країнах-виробниках чаю: Індії, Непалі, В'єтнамі, Індонезії, Кенії, Малаві, Малайзії, Танзанії та інших.

        Чай є одним з найстаріших і самим споживаним напоєм в світі. Міжнародний день чаю - це прекрасна можливість відзначити культурну спадщину, користь для здоров'я і економічне значення чаю. Сьогодні багато любителів чаю крім «заварки» додають в улюблений напій імбир, спеції, лимон або часточки апельсина. Деякі варять чай на молоці ... Багато країн мають свої традиції чаювання, але незмінно одне - чай ​​продовжує залишатися одним з найулюбленіших напоїв на землі.

КНИГА ДНЯ

Льюїс Керрол «Аліса в Країні Чудес»

 

        Справжню чайну мандрівку варто закінчувати ідеальною чайною церемонією! Можливо не ідеальною, але найбільш цікавою в історії літератури. Чаювання дівчинки Аліси та Капелюшника із не менш відомими особами цієї надзвичайної історії надихне на не одну запашну чашку чаю. А для когось можливо і стане першопричиною любові до цього напою. Приємного чаювання!

 

18 ТРАВНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГЕНОЦИДУ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ. 80 РОКОВИНИ ДЕПОРТАЦІЇ

 

80 років тому, з 18 по 20 травня 1944 року, радянська влада виселила усіх кримських татар з Криму. За офіційними даними близько 200 тисяч людей у товарних вагонах вивезли у віддалені райони Радянського Союзу.

Нелюдський акт депортації призвів до незліченних жертв. Протягом кількох днів цілий народ було позбавлено Батьківщини. Протягом 12 років кримські татари мали статус «спецпереселенців», що накладав багато обмежень. Їм було заборонено перетинати кордон поселення без письмової згоди спецкомендатури, а тих, хто відвідував родичів у сусідньому селищі, засуджували до 25 років. За офіційними даними, від голоду та хвороб майже половина кримських татар загинула в дорозі чи в місцях вигнання.

Радянський тоталітарний режим прагнув знищити всі сліди присутності кримських татар ‒ понад 40 років у переписах населення СРСР згадки про кримських татар були заборонені. Під час каральних операцій на півострові знищено культурні та історичні пам’ятки, змінено історичні назви місцевостей, заселено вихідців із Росії та інших республік. Лише після розпаду Радянського Союзу кримські татари почали повертатися додому – до рідного Криму.

Із 2015 року українська держава визнає депортацію 1944 року геноцидом кримськотатарського народу.

Сьогодні кримськотатарський народ знову не може почуватися вдома на своїй рідній землі. З початком окупації Росією Кримського півострова у 2014 році історія повторюється. Тисячі кримських татар змушені були знову покинути рідні домівки. Всі ці роки російська окупаційна влада кидає за грати, катує, проводить репресивну політику залякування, безслідного зникнення кримських татар, порушення громадянських, політичних і культурних прав. З початком повномасштабної агресії Росії проти України виникають нові виклики. Це стосується  новоокупованих територій у Херсонській та Запорізькій областях, куди після початку тимчасової окупації Криму переселилися багато кримських татар.

Вашій увазі відеосюжет «Зболена земля» до Дня пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу.

 

https://www.youtube.com/watch?v=TJwfzb3incc

 

Літературно-пізнавальна година «Кольори сплелися на щасливу долю»

 

16 травня в Україні відзначається особливе свято - День вишиванки, яке було запроваджено 2006 року. Датою урочистості обрано третій четвер травня, тобто будній день. Це підкреслює, що вишиванка може бути не лише святковим, а й звичайним повсякденним одягом.

День вишиванки був відзначений читачами та бібліотекарями центральної бібліотеки для дітей. П’ятикласники гімназії-початкової школи  №11 стали учасниками літературно-пізнавальної години «Кольори сплелися на щасливу долю». Дрес-кодом дня була вишиванка,  книгозбірня  замайоріла різноманітними кольорами та орнаментами української вишивки.

Бібліотекарка Антоніна Даценко розповіла дітям історію виникнення вишиванки, її значення та символізм, презентувала виставку-інсталяцію «Вишиванка – символ України». Завідувачка ЦДБ Олена Корнієнко запросила глядачів до перегляду відеосюжету «У рідному краї цвітуть вишиванки»,  який ознайомив їх із вишиванням, як одним із видів українського декоративно-прикладного мистецтва, орнаментами вишиванок, елементами українського національного одягу.

 

На заході панувала неймовірна атмосфера, яка занурила присутніх у світ українських традицій. Особливо читачам сподобалася інтерактивна частина свята, яку супроводжували народні та сучасні пісні про вишиванку. Діти активно відповідали на запитання вікторини «Впізнай за описом», слухаючи уривки із творів  про рослинні символи на вишиванці, розшифровували ребуси зі словами  «Рушник», «Сорочка», «Вишиванка», «Оберіг», знаходили у філворді назви українського традиційного народного вбрання, визначали відповідність символів української вишивки з регіоном країни.

 

Наприкінці заходу відбувся флешмоб, всі присутні дружньо й гучно проскандували уривок із вірша української поетеси Надії Красоткіної :

«Встає над світом щире сонце вранці,

І землю гріє променем ясним.

А я іду по світу в вишиванці.

Я – українець (українка). Я – горджуся цим».