четвер, 12 вересня 2019 р.

Історична мандрівка Замковою горою


 987-й річниці від дня заснування Білої Церкви працівники центральної бібліотеки для дітей присвятили історичну мандрівку за книгами Сергія Різника «Археологічний фотоатлас. Замкова гора» та «Прогулянка по древньому Юр’єву». Учасниками заходу стали читачі – учні 7-Б класу БЗШ №4.


Завідувачка ЦДБ Олена Корнієнко познайомила користувачів книгозбірні з біографією автора – людини, небайдужої до історії Білої Церкви. Справі археології Сергій Різник віддав понад 40 років свого життя та брав участь у понад десяти наукових експедиціях Інституту археології НАН України.

Сергій Борисович зацікавив підлітків історичними подіями, що відбувалися довкола літописного града Юр’єва та розповів про особливості професії археолога.


Захід супроводжувався презентацією з використанням фото з авторського архіву пана Сергія. Семикласники дізналися, що Замкова гора була дитинцем міста і мала оборонне значення. Назва її походить від спорудження на горі замку-фортеці, який неодноразово, упродовж віків змінював свій вигляд.


Сергій Борисович охоче поділився спогадами про перші ґрунтовні археологічні дослідження фундаменту давньоруського храму на Замковій горі, які проводилися експедицією під керівництвом Руслана Орлова у період з 1978 по 1983 роки, а також розповів про дослідження 2011 року, в яких брав активну участь. За результатами цієї роботи і були видані його книги.


Школярі мали можливість доторкнутися до предметів, які були знайдені під час розкопок на Замковій горі: плитки часів Київської Русі, фрагменти давнього керамічного посуду, різних типів плінфи – старослов’янської цегли з церкви древнього Юр’єва, точильного бруска для заточування мечів, уламку жорен, підкови тощо.


Також читачі взяли участь у вікторині про історичні пам’ятки Замкової гори.


Змістовна історична мандрівка Замковою горою в супроводі Сергія Різника поглибила знання читачів з історії рідного краю.

вівторок, 10 вересня 2019 р.

Ювіляр вересня


 10 вересня - 125 років від дня народження 
Олександра Довженка (1894-1956), 
українського прозаїка, кінорежисера


Відомий український письменник, кінорежисер, кінодраматург, класик світового кінематографу Олександр Довженко назавжди залишиться яскравою особистістю в українській історії. Ця постать відома українцям завдяки захоплюючим творам та блискучим кінострічкам, якими ми насолоджуємося й досі.


Олександр Довженко народився 10 вересня 1894р. в с. В’юнище на Чернігівщині. Навчався юнак у місцевій початковій школі, після якої закінчив вищу школу. У 1911 р. Олександр Довженко вступив до Глухівського інституту, після закінчення якого працював вчителем у Житомирі. Вищу освіту він здобув у Київському комерційному інституті на економічному факультеті.

У 1921 р. Довженко вирушає за кордон на дипломатичну службу. Деякий час живе в Берліні та обіймає посаду секретаря генконсульства УСРР в Німеччині.

Творчі здібності відкрились у 1923 році, коли Довженко почав працювати ілюстратором газети «Вісті ВУЦВК» та відвідувати засідання «Гарту». Через деякий час Довженко стає співзасновником ВАПЛІТЕ.

У 1925 р. працює стажистом по агітфільму «Червона Армія». Після дебюту переїжджає до Одеси та створює свої перші стрічки: «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання». Першим серйозним проектом режисера став фільм «Звенигора», що вийшов на екрани у 1928 році. 

Великий успіх і в той же час розчарування Довженку принесла кінострічка «Земля». Він створив «Землю» (1932) і повіз показувати фільм в Європу. У 1958 році кінокритики назвали «Землю» одним із 12 найкращих фільмів всіх часів і народів. Але за фільм «Земля» його почали звинувачувати в буржуазному націоналізмі.

На початку війни потрапляє в Уфу та до Ашхабаду. Іде добровольцем на війну в якості кореспондента газети «Красная армия». 
        
У 1943р. завершує кіноповість «Україна в огні», яку Сталін заборонив. Саме цей фільм сьогодні є найвизначнішою роботою українського кінорежисера. Стрічка принесла Довженку популярність та зробила його відомим не лише в Україні, але й за кордоном.

Помер відомий український режисер та письменник 25 листопада 1956 року.

В душі Олександра Довженка, талановитого митця світового рівня, завжди центральне місце займала Україна. Він за нею тужив, він нею жив і про неї написав перед смертю: «Я вмру в Москві, так і не побачивши України! Перед смертю попрошу Сталіна, аби, перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над Дніпром, на горі».

Перепоховання його праху в Україні ще й досі не зроблено. Отже, шлях до землі, яку він дуже любив, триває…




Оповідання «Ніч перед боєм»