понеділок, 16 липня 2018 р.

Ювіляр липня


 16 липня - 110 років від дня народження 
Василя Костянтиновича Барки (1908—2003), 
поета, прозаїка українського зарубіжжя
Василь закінчив три класи початкової школи. 1917 року вступив у Лубенське духовне училище. Барка захопився літературою, творчістю Г. Сковороди, Т. Шевченка, І. Франка, Ф. Достоєвського, М. Коцюбинського, В. Стефаника.
 
З 1927 року після закінчення Лубенського педтехнікуму вчителює на Донбасі.

У 1930 р. в м. Харкові Василь Барка видає книгу поезій «Шляхи».  В 1932 р. у Харкові з’являється друга книга «Цехи».

У 1941 році пішов на фронт добровольцем, в 1942 році був важко поранений, опинився в окупації. Одужавши, працював коректором у газеті. У 1943 році його відправили до Німеччини. Після закінчення війни був у таборі для переміщених осіб в Аугсбурзі.

У 1947 році перебрався до Франції.

 У 1950 р. за офіційним дозволом Василь Барка переїхав до Америки, де працював над історією української літератури. За кордоном поет видав окремі частини під назвами «Хліборобів Орфей, або кларнетізм», «Правда Кобзаря» (1961).

Його літературна спадщина, крім рукописів - це понад 20 книг поезій, романів, повістей, есеїв, перекладів, літературної критики.

Уздовж 1946-1947 років з’являються поетичні збірники «Апостоли», «Білий світ». 

В 1953 році в Нью-Йорку був надрукований його перший роман «Рай».

В 1958-1961 р. письменник працює над романом «Жовтий князь», що лише в 1963 році вперше вийшов у Нью-Йорку окремою книжкою. У романі відтворені реальні події і явища голодомору в Україні 1932— 1933 років. Матеріалом для твору послужили спогади очевидців і власні враження письменника, який у 1933 році відвідав родину свого брата на Полтавщині, а потім і сам пережив голодомор на Кубані.

У 1968 р. вийшла поетична збірка «Лірник».

В 1958- 1988 р. виходять доробки «Океан 1» (1959), «Океан 2» (1979), поетичні збірники «Лірник», «Свідок для сонця шестикрилих» та інші.

 Протягом 1969-1988 рр.. письменник працював над романом-притчею «Спокутник і ключі землі» (про життя українців в Америці).

 Поетичну збірку «Свідок сонця шестикрилий» (Нью-Йорк, 1981), драматичну поему в двох томах «Кавказ» (Київ, 1993) Василь Барка вважав найголовнішими у своєму художньому доробку.

пʼятниця, 13 липня 2018 р.

Пригоди в бібліотеці


12 липня працівники центральної бібліотеки для дітей запросили своїх читачів до участі у літературних піжмурках «Пригоди в бібліотеці».

Екскурсія лабіринтами бібліотеки була насиченою – з різноманітними конкурсами, загадками, зустрічами з улюбленими персонажами відомих дитячих літературних творів.


Захопила юних читайликів цікава книжкова вікторина «Казку спробуй впізнати і героїв відгадати». Учасники заходу наввипередки вигукували імена казкових героїв, розповідали сюжети з казок, ділилися враженнями від прочитаних книг.

Малята були активними у конкурсі «Назви адреси літературних персонажів», допомагаючи віднайти свої домівки казковим героям: Буратіно, Карлсону, Незнайці, Червоній Шапочці, Лісовичку.



Жваво і весело пройшов поєдинок фантазерів «Моя казка – найкраща», під час якого можна було помріяти, проявити свою фантазію, ерудицію.


На завершення екскурсії діти переглянули виставу бібліотечного лялькового театру «Знайди героя казки».

середа, 11 липня 2018 р.

11 липня в календарі: це цікаво знати


11 липня — свято всіх ласунів — Всесвітній день шоколаду.

Це свято вигадали французи ще в 1995 році, а зараз їх ініціативу підтримують любителі цих ласощів у багатьох країнах світу.
  
Це свято складно назвати «шкідливим» для фігури, адже останні дані досліджень, опублікованих вченими, вказують на те, що такий продукт, як шоколад, виключно корисний для організму людини. Здавна відомо, що ця «їжа богів» — так називали шоколад ацтеки — є найсильнішим антидепресантом. Отже, Всесвітній день шоколаду — це ще й день позитиву, веселощів і солодкого життя.


вівторок, 10 липня 2018 р.

Цікаві факти про книги і письменників


Книги з майбутнього!

І це диво створено IT-компанією українського походження Live Animations, що займається розробкою доповненої реальності для дитячих та сімейних брендів в Україні, Німеччині та США.

Останнім гучним кейсом Live Animations стали книги з доповненою реальністю для американського видавництва Little Hippo. 

Вражаюче!


понеділок, 9 липня 2018 р.

Ювіляр липня


 10 липня - 100 років від дня народження 
Джеймса Олдріджа (1918-2015), 
англійського письменника, журналіста і громадського діяча, австралійця за походженням.

 Джеймс Олдрідж народився 10 липня 1918 року в містечку Вайт-Гілз, що в австралійському штаті Вікторія. Навчався в комерційному коледжі в Мельбурні. В 1938 році переїхав в Англію й почав журналістську діяльність. Під час Другої світової війни працював журналістом та військовим кореспондентом. Став відомим завдяки своїм романам про неіснуючий австралійський штат Святої Єлени (St. Helen).

Джеймс Олдрідж – автор романів: «Справа честі» (1942), «Морський орел» (1944), «Дипломат» (1949), «Мисливець» (1950), «Герої пустельних горизонтів» (1954), «Не хочу, щоб він помирав» (1957), «Останній вигнанець» (1961). Про тематику творів сам автор говорив «У моїх книжках головна тема завжди одна й та сама — вибір. Вибір шляху, вибір дії, вибір світогляду».

В 1957 році Олдрідж написав оповідання «Останній дюйм». Українською мовою оповідання надруковано в збірці Дж. Олдріджа «Хлопчик з лісового берега» (1959).

Дитинству й отроцтву  присвячені його кращі романи, повісті та оповідання останнього тридцятиріччя. Дія їх зазвичай відбувається в країні дитинства самого Олдріджа, в австралійському провінційному містечку Сент-Елен. Персонажами, що переходять із повісті в повість, тут стають адвокат Квейл, педантично суворий, справедливий і непідкупний, та його сини — Кіт, котрий зазвичай виступає в ролі оповідача, і Том.

Осібно стоїть у цій серії творів про дітей і підлітків повість «Дивовижний монгол» (1974), присвячена долі одного з «братів наших менших», занесених до Червоної книги. У ній ідеться про конячку Пржевальського, жеребця Таха, виловленого у монгольських степах і засланого з науковою метою у далекий британський заповідник. Скоряючись могутньому інстинкту, Tax втікає із заповідника і, долаючи майже непереборні перешкоди, повертається до рідних степів. Історія ця простежується в листуванні монгольського хлопчика Байрюта Мінгі з онукою англійського професора Кітгі Джемісон, котрі з хвилюванням слідкують за пересуванням Таха Європейським континентом. Наповнена величезною добротою до всього живого, ця книга вносить, безумовно, вагомий вклад в екологію природи та культури.

Письменник побував в Україні, у Києві, зустрічався з читачами, давав інтерв'ю. 11 березня 1964 року київська «Робітнича газета» надрукувала статтю «І в мені частка України». У ній Джеймс Олдрідж писав: «Україна нагадує мені країну мого дитинства Австралію. На мою думку, будь-який український хлопчик може впізнати себе в героях моїх дитячих оповідань».

Твори Олдріджа перекладено 40 мовами. В 1972 році Організація Міжнародних Журналістів (Organisation of International Journalists) нагородила його золотою медаллю за його журналістську працю.

Джеймс Олдрідж «Хлопчик з лісового берега»
http://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=170