вівторок, 31 січня 2017 р.

До бібліотеки надійшли нові книги



Любі друзі!

Ласкаво просимо цими зимовими днями завітати до бібліотеки та познайомитися с новими цікавими книжками.

Бернет Ф. Таємний сад : роман / Френсіс Бернет. – К. : Махаон-Україна, 2015. – 264 с. : іл.
Повісті відомої англо-американської письменниці Френсіс Годґсон Бернет (1849–1924) уже давно стали класикою.
«Таємний сад» - схвильована розповідь про двох занедбаних батьками дітей, які, піклуючись про так само покинутий сад, віднайшли радість життя й поділилися нею з дорослими, нікого не залишить байдужим.
Дівчинку Мері Ленокс ніхто не любить, та й вона ненавидить увесь світ. Але так трапилось, що їй довелося розкрити таємницю і врятувати життя хлопчику. Її доля геть змінюється, коли вона знаходить стежку, що веде до прекрасного Таємного саду.
Історія про пригоди дітей у таємному саду — це справжня школа любови. Допомігши покинутому садові повернутися до життя, Мері Ленокс відкриває у собі цікавість і співчуття до людей, якого, здавалося, геть була позбавлена. А відкривши своє серце до світу, дівчинка здобуває здатність його перетворювати…
Дерманський С. Стонадцять халеп Остапа Квіточки. Книга перша: чудернацька : повість / Сашко Дерманський . – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016. – 192 с. : іл.
Не секрет, що книжки відомого українського письменника Сашка Дерманського, написані буцімто для дітей, з шаленою втіхою «поглинають» і старші читачі, включно з бабусями й дідусями.
Цього разу автор утнув іншу штуку: «Стонадцять халеп Остапа Квіточки» — книжка, написана нібито для старшої читацької аудиторії, але ж… Немає жодних сумнівів, що чудернацькі та смішні пригоди молодого вчителя Остапа й не менш чудернацькі та смішні походеньки недодідька Вельзепера припадуть до смаку не лише старшим, а й молодшим школярам.

Кокотюха А. Колекція гадів : повісті / Андрій Кокотюха. – К. : Країна Мрій, 2015. – 240 с. : іл.
Разом зі спортсменом Денисом і розумником Максимом ви вирушите на пошуки пригод. Цього разу — до Львова, де хлопцям доведеться розкрити таємницю Клубу Боягузів. Під Пирятином вони стануть свідками загадкового викрадення доньки міліонера, а у селі на Полтавщині побачать — кого б ви думали — екзотичних рептилій, і познайомляться з... Але про все ви дізнаєтеся по порядку.
  

Щерба Н. Чароділ. Чародольський браслет : роман / Наталія Щерба. – Х. : Школа, 2016. – 397 с.
 Гарненька білявка Тетяна Окрайчик і гадки не мала, що її життя сповниться казкових перетворень, чарівних мандрів і небезпечних пригод. Її долю змінив загадковий спадок прабаби-відьми — срібний браслет-ящірка, з яким дівчина здобула і відьомський хист. Несподівано Таня опинилась у вирі боротьби могутніх магів за панування в Карпатах і повернення втраченого чарівного світу — Чародолу. Як хранителька Золотого Вінця, одного з магічних символів влади, вона змушена пройти крізь смертельні небезпеки, протистояти підступним чарівникам і відьмам, що зазіхають не лише на її відьомську силу, а й на життя. Чи до снаги юній відьмі знайти шлях у казковий Чароділ? Чи відкриє вона його таємниці? Відповіді варто шукати на сторінках цієї захопливої історії.
Щерба Н. Часодії. Часовий ключ : роман / Наталія Щерба. – Х. : Школа, 2015. – 349 с.
Василина — звичайна дівчинка, яка мешкає з опікункою-бабусею, — несподівано дізнається, що її батько — впливовий маг Ефлари, світу, створеного особливою часовою магією. Потрапивши до країни часодіїв, фей та лютів, Василина опиняється в осередку небезпечної гри. Навіть друзі не можуть зрозуміти, хто ж вона така. Наївне дівча, яке нічого не знає про своє походження? Шпигунка, заслана батьком, аби здобути трон? Чи могутня часівниця, яка вміє керувати часом і може врятувати Землю та Ефлару від прийдешнього зіткнення?

Ювіляр лютого




1 лютого - 120 років від дня народження
 Євгена Филимоновича Маланюка (1897-1968), 
українського поета, мистецтвознавця, літературознавця.

Ім'я Євгена Маланюка стало широко відомим лише на початку 90-х років минулого століття, через три десятиліття після його смерті.
 
У поета, дослідника, публіциста Євгена Маланюка один адресат й один герой — Україна. Це однаково стосується як творів, у яких поет величає її степовою Елладою, так і тих, де митець з болем і гнівом назве Україну "Пріською гетьмана Петра".

А починалася поетова Еллада-Україна з його дитинства, з маленького провінційного містечка Новоархангельська, загубленого в степу, якому судилося протягом віків бути покордонням княжої Русі та половецького степу, Гетьманщини та Дикого поля, Запорожжя та Речі Посполитої.

Дитячі та юнацькі роки письменника минули в літературно-мистецькій атмосфері колишнього Єлисаветграда (нині Кропивницький) та Києва. Хлопець непогано малював, а вірші почав писати уже в 11-13років. З дитинства зачитувався «Словом о полку Ігоревім», віршами Тараса Шевченка, прозою Едмондо де Амічіса та Марка Твена.

Доля привела хлопця до Київської військової школи, котру він закінчив 1 січня 1916 року. Далі запасний піхотний полк, а потім прапорщик Маланюк служив молодшим офіцером у кулеметній роті фронтової частини. Послужний список його по-військовому скупий та лаконічний: бої, відзнаки, підвищення у званні. За тими назвами та датами — криваві бої, поразки і перемоги, втрати бойових побратимів.

Світова війна закінчилася для Євгена Маланюка в лютому 1918 року. Проте склалося так, що після короткої відпустки йому знову довелося воювати, він став на захист Української держави. На нього чекали ще три роки війни. Війни, у якій тричі доводилося здавати ворогові Київ.

У 1920р. разом з Армією УНР  Маланюк емігрував, спочатку жив у Польщі в таборі для інтернованих українських частин. Тут йому довелося переживати, осмислювати, "прокручувати" у пам'яті злети та поразки УНР. Саме тут приходить усвідомлення необхідності змінити стилет на стилос, віддавши і його служінню Україні.

Так народжується Маланюк-поет. Його вірші, публіцистичні, культурологічні, літературознавчі статті майже щодня з'являються в таборових журналах "Всім", "Наша зоря", "Український сурмач", "Веселка" та інших виданнях.

Живучи за межами України, Євген Маланюк ні на мить не поривав з нею.

У 1925р. у Подєбрадах вийшла поетична збірка  Маланюка «Стилет і стилос», у 1926р. у Гамбурзі вийшла книжка «Гербарій».

1929р.  поет очолив у Варшаві літературне угруповання «Танк». Протягом 1930—1939 pp. у Парижі та Львові виходили збірки «Земля й залізо», «Земна мадонна», «Перстень Полікрата». 

У 1945р. Євген Маланюк опинився в Західній Німеччині, увійшов до складу МУРу (Мистецький український рух), 1949 р. — переїхав до США.

У 1951 —1966 pp. вийшли його твори: збірки «Влада» (1951); «Поезії в одному томі» (1954); «Остання весна» (1959); «Серпень» (1964); поема «П'ята симфонія» (1953), два томи есеїстики: «Книги спостережень».

 «Є. Маланюк із найвидатнішого поета української еміграції перетворився на класика української літератури ХХ ст., його поезія – не лише крик зболеного серця, а ще і гарт, очисний вогонь, через який проходить наш народ на нелегкому шляху до своєї державності й духовності». (М. Ільницький).
 




 


понеділок, 30 січня 2017 р.

Фотоконкурс «Читаємо ювілярів».


Чугунов Олег (11 років), 
учень 6-В кл. БЗШ №12


Спасибі Гаррієт Бічер-Стоу за книгу «Хатина дядька Тома», якій в цьому році виповнюється  165 років.

Як шкода, що в наш час так мало людей, схожих на дядечка Тома... Таких чистих, вірних і відданих. Знайти такого - величезне щастя, яке випадає далеко не всім.