Ювіляр січня

 

14 січня – 80 років від дня народження
 Євгена Пилиповича Гуцала (1937- 1995) –
 українського письменника, журналіста, поета та кіносценариста.

 Народився Євген Гуцало в селі Старому Животові на Вінниччині у сім’ї вчителів. Батькам доводилось переїжджати з однієї сільської школи в іншу, й малий Женя вдосталь надивився розмаїтої подільської природи, наслухався щирих і співучих подолян. Мабуть, тому в Гуцала така рівновелика любов до рідного слова й рідної природи, до ледь вловимих відтінків барвистої мови і до шовкових трав.

 

Коли хлопчикові було чотири роки, почалася війна. Ця тема згодом знайшла своє відображення в багатьох творах письменника.

Пробувати себе в літературі Євген почав рано, ще десь у третьому-четвертому класі. За хатою, в кущах бузку, сам змайстрував собі столика з грабових жердин і спекотними днями ховався і писав вірші, оповіданнячка. Але відповіді чомусь приходили завжди негативні. Дитячі журнали та газети не надрукували жодного його рядочка. Та хлопець твердо вирішив стати журналістом.

А ще багато читав. Читав усе, що потрапляло до рук. Пристрасть до читання не покидала Євгена Пилиповича все життя.

В 1955 році вступив до Ніжинського педагогічного інституту ім. М.Гоголя. Там він вступає до літературної студії, пише вірші, прозу. Його поглинула творчість.

З 1961 року Євген Гуцало почав працювати в «Літературній Україні», потім у видавництві «Радянський письменник». 

Перша його повноцінна книжка — збірка оповідань «Люди серед людей» вийшла в 1962 році, і одразу ж звернула на себе увагу свіжою емоційністю та відтворенням розмаїтих живих характерів.

Після поїздки до Франції видає книги «Яблуко з осіннього саду» (1964), «Скупана в любистку» (1965), «Хустина шовку земного» (1966), «Запах кропу» (1969) та інші твори. Як наслідок, плідний вінницький літератор Євген Гуцало ввійшов до плеяди українських письменників-шістдесятників.

 На початку 1970-х років виходять друком лірико-психологічна повість «Дівчата на виданні», дилогія «Сільські вчителі» та «Шкільний хліб».

Поважну частку творчого доробку письменника становлять твори для дітей: «Олень Август» (1965), «З горіха зерня» (1969), «Дениско» (1973), «Саййора» (1980), «Пролетіли коні» (1984). Дві останні книжки удостоєні Шевченківської премії.

У 1981 р. вийшла друком перша поетична збірка Є. Гуцала «Письмо землі». Далі з’являються книжки віршів «Час і простір» (1983), «Живемо на юрі» (1984), «Напередодні нинішнього дня» (1989). Так рівно через 20 років після першої поетичної добірки «Зелена радість конвалій» повертається письменник до лірики.

За своє життя Євген Гуцало написав майже п’ять десятків книжок, його оповідання, повісті, романи стали класикою сучасної української літератури. І хоча більшість його творів адресовані дорослому читачеві, однак найбільше Євген Пилипович любив писати для дітей.

Гуцало Є. Без дороги ходить дощ: вірші / Євген Гуцало. – К.:  Веселка, 1999. – 24 с.

В поетичну збірку ввійшли віршики  «Качка», «Лис зустрів у лісі лиса», «Їжачиха і їжак», «Мамо, стало холодно», «Дві лисички – дві сестрички», «Фонтан», «Синя скриня», «Ворона з Лісабона і крук з Прилук», «Знов прийшла на землю осінь», «Без дороги ходить дощ», «Великий трудівник», «Павучиха з павуком», «Говорило мило з шилом», «Цар Горох і Хлопчик Ох», «Сонячний зайчик».

Гуцало Є. Дениско: оповідання / Євген Гуцало – К.: Веселка, 1973. – 138 с.: іл.

Це оповідання про хлопчика Дениска, який жадібно пізнає і вбирає в себе розмаїтий навколишній світ. Коло його захоплень надзвичайно широке: його чарує природа, він відкриває для себе таємниці з життя звірів, птахів та рослин. Цікавиться хлоп’я буднями односельців. В цих оповіданнях дія відбувається у 50-х роках минулого століття.

Гуцало Є. Діти Чорнобиля / Євген Гуцало. – К. : Соняшник, 1995. – 102 с.

Трагедія Чорнобиля – основний зміст  цієї книжки. Вона містить правдиві розповіді про трагічне буття юних героїв уже після Чорнобиля. Твори письменника – це завжди подорож у таємницю людської душі – зустрічі з натурами чистими і правдивими, пошуками добра і справедливості.

Гуцало Є. Жовтий гостинець: оповідання / Євген Гуцало. – К. : Веселка, 1981. –   20 с. : іл.

Героїня книжечки – дівчинка Ганнуся. Дядечко подарував їй маленьке жовте курчатко. Хазяйновита, дбайлива дівчинка турботливо доглядає і оберігає його.

 

Гуцало Є. Зайці в полі варять борщ / Євген Гуцало. – Л. : Старий Лев, 2015. –   43 с. : іл.

Дотепні кумедні вірші про вухастих Зайців-кулінарів, Ворону з Лісабона та Крука з Прилук, Павука і Павучиху й інших тваринок.

Гуцало Є. «Олень Август»: оповідання, повість / Євген Гуцало. – К. : Веселка, 1986. – 231 с.

Повертаючись зі школи, хлопчик Женя випадково бачить, як знімають кіно, і знайомиться з режисером Альтовим. Женя вірить кожному слову дорослого й впевненого в собі чоловіка. Та виявляється, що режисер хоче похизуватися перед незнайомим хлопчиком і задля цього обманює його. Вигадує історію про майбутній фільм, де Женя зіграє головну роль, вигадує ім’я майбутнього героя фільму – Олень Август. І найприкріше, що коли хлопчик вже створює в своїй уяві чудовий світ, де живуть дикі олені, а мужні люди йдуть в експедицію крізь непролазну тайгу, Альтов просто проганяє Женю, кидає його, як набридлу іграшку.

Можливо, хлопчик вперше в житті стикається зі зрадою дорослої людини, та ще й людини, яка лише хвилину тому здавалася справжнім чарівником. Але малий мрійник виявляється сильнішим за нездару-режисера. Адже у Жені є те, чого ніколи не здобуде Альтов – його світлі мрії.

Гуцало Є. Пролетіли коні: оповідання / Євген Гуцало. – К.: Вид-во гуманіст. л-ри, 2008. – 383 с.: іл.

Книга ліричних оповідань про війну і дітей, про важке повоєнне дитинство, чистоту людських відносин і душевне благородство, красу природи.

Гуцало Є. Сім’я дикої качки: оповідання / Євген Гуцало. – К.: Школа, 2007. – 216 с.: іл.

Міський хлопчик Юрко приїжджає в гості до бабусі. Він уперше так близько стикається з лісовим роздоллям, відчуває єдність із навколишнім світом і почувається щасливим. Та бажання довести своїй новій знайомій, сільській дівчинці Тосі, що він набагато спритніший і розумніший від неї, штовхає його на жорстокий і непоправний вчинок. Юрко ловить у лісовому озері маленьких каченят і забирає їх додому. І хоч як просить Тося відпустити каченят, хоч як переконує Юрка, що малі каченята загинуть без матерів, хлопець не зважає на вмовляння. Каченята гинуть. Гинуть через жорстокість і самолюбство Юрка, який, здається, так і не зрозумів, що він накоїв.