Олександра Довженка (1894-1956),
українського прозаїка, кінорежисера
Відомий український письменник, кінорежисер,
кінодраматург, класик світового кінематографу Олександр Довженко назавжди
залишиться яскравою особистістю в українській історії. Ця постать відома
українцям завдяки захоплюючим творам та блискучим кінострічкам, якими ми
насолоджуємося й досі.
Олександр Довженко народився 10 вересня 1894р. в с.
В’юнище на Чернігівщині. Навчався юнак у місцевій початковій школі, після якої
закінчив вищу школу. У 1911 р. Олександр Довженко вступив до Глухівського
інституту, після закінчення якого працював вчителем у Житомирі. Вищу освіту він
здобув у Київському комерційному інституті на економічному факультеті.
У 1921 р. Довженко вирушає за кордон на дипломатичну
службу. Деякий час живе в Берліні та обіймає посаду секретаря генконсульства
УСРР в Німеччині.
Творчі здібності відкрились у 1923 році, коли Довженко
почав працювати ілюстратором газети «Вісті ВУЦВК» та відвідувати засідання
«Гарту». Через деякий час Довженко стає співзасновником ВАПЛІТЕ.
У 1925 р. працює стажистом по агітфільму «Червона Армія».
Після дебюту переїжджає до Одеси та створює свої перші стрічки:
«Вася-реформатор» і «Ягідка кохання». Першим серйозним проектом режисера став
фільм «Звенигора», що вийшов на екрани у 1928 році.
Великий успіх і в той же час розчарування Довженку
принесла кінострічка «Земля». Він створив «Землю» (1932) і повіз показувати
фільм в Європу. У 1958 році кінокритики назвали «Землю» одним із 12 найкращих
фільмів всіх часів і народів. Але за фільм «Земля» його почали звинувачувати в
буржуазному націоналізмі.
На початку війни потрапляє в Уфу та до Ашхабаду. Іде
добровольцем на війну в якості кореспондента газети «Красная армия».
У 1943р. завершує кіноповість «Україна в огні», яку
Сталін заборонив. Саме цей фільм сьогодні є найвизначнішою роботою українського
кінорежисера. Стрічка принесла Довженку популярність та зробила його відомим не
лише в Україні, але й за кордоном.
Помер відомий український режисер та письменник 25
листопада 1956 року.
В душі Олександра Довженка, талановитого митця світового
рівня, завжди центральне місце займала Україна. Він за нею тужив, він нею жив і
про неї написав перед смертю: «Я вмру в Москві, так і не побачивши України!
Перед смертю попрошу Сталіна, аби, перед тим, як спалити мене в крематорії, з
грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над
Дніпром, на горі».
Перепоховання його праху в Україні ще й досі не зроблено.
Отже, шлях до землі, яку він дуже любив, триває…
Оповідання «Ніч перед боєм»
Немає коментарів:
Дописати коментар