Ювілярка листопада - Ольга Кобилянська

 

27 листопада – 160 років від дня народження

Ольги Кобилянської (1863–1942),

письменниці, громадської діячки. 

 

Серед письменників кінця ХІХ–початку ХХ століття одне з перших місць належить Ользі Юліанівні Кобилянській. У її творчому доробку 8 повістей та романів, 43 новели та оповідання, низка статей та доповідей.

 Майбутня українська письменниця спочатку писала вірші, оповідання та прозові замальовки виключно німецькою мовою. В оточенні Ольги Кобилянської були відомі на той час лідери феміністичного руху Наталя Кобринська, Августа Кохановська та Софія Окуневська. Під їх впливом Ольга почала писати українською та долучилася до руху за права жінок.

Письменниця стала першою в історії української літератури авторкою, яка відобразила образ української жінки абсолютно по-новому: це була не забита, пригноблена селянка, а інтелігентка, жінка, яка прагне до знань, до освіти, яка виступає за рівноправність у суспільстві між жінками та чоловіками. Та й сама письменниця говорила, що її заслуга в тому, що вона змогла привернути увагу читачів «до справжніх Марусь, Ганнусь і Катрусь, які повинні стати жінками європейського характеру». Особливо яскраво такі жіночі персонажі виписані у творах «Ніоба», «Царівна», «Аристократка», «Людина».

1896 року був опублікований її твір «Царівна». Саме ця повість засвідчила непересічний талант авторки та провістила нове ім’я в історії української літератури. Завдяки цій повісті з творчістю Ольги Кобилянської познайомилася Леся Українка. Згодом їх творчі стосунки переросли у дружбу.

1894 року надрукувала в журналі «Зоря» повість «Людина» з присвятою Наталі Кобринській – відомій у Галичині письменниці й громадській діячці. Це перший твір в українській літературі, в якому втілена ідея фемінізму.

Упродовж наступних років Кобилянська видає ще 10 повістей, серед яких перлина української прози «Земля» (1902). Повість є справжньою соціально-психологічною драмою, у якій авторка майстерно змалювала  різні характери. Герої  її твору стали уособленням або чеснот або деградації. У повісті показано, як злидні ламають людей, як одні проходять випробування на чистоту сумління, інші ж — ні. А наскрізний мотив братовбивства у творі спонукає до глибоких роздумів над сенсом людського життя та праці, над моральністю людини. Цим твором письменниця поклала початок символізму як течії модернізму в українській літературі.

Цього року відзначає ювілей поетична повість письменниці «В неділю рано зілля копала» (1908) - 115 років від часу створення.

          Твір написаний за мотивами відомої народної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Однак авторка збагатила її новими деталями, які дають змогу глибше проникнути у внутрішній світ героїв. Тож трагічна історія кохання хлопця до двох дівчат, яке робить нещасними всіх, набула глибшого, філософського звучання й узагальнення. Письменниця спонукає читачів до роздумів про долю людини, про її відповідальність за свої вчинки, про їхній вплив не тільки на власне життя, а й близьких. Повість співзвучна новітнім неоромантичним пошукам в літературі початку ХХ століття, і поряд із «Лісовою піснею» Лесі Українки, «Тінями забутих предків» Михайла Коцюбинського є визначним надбанням української літератури.