9 грудня - 55 років від дня народження
Анни Гавальди (1970),
французької письменниці, журналістки
Ім'я цієї письменниці у нас залишається маловідомим, а ось на Заході вона надзвичайно популярна.
Перший творчий успіх прийшов до неї в 1992 році, коли вона несподівано для себе виграла конкурс на кращий лист про кохання. Причому любовне послання, яке складалося всього з десяти рядків, було написано від імені чоловіка, що дуже здивувало організаторів, коли ті дізналися, що його автор - жінка.
Французька авторка, що починала зі шкільних уроків літератури й мрій про великі історії, стала відомою завдяки збірці «Я її кохав. Я його кохала» та роману «Просто разом». І саме цей роман зробив її голос впізнаваним у всьому світі. У Ґавальди немає вигаданих супергероїв. Її герої - люди поруч із нами: трохи розгублені, трохи смішні, трохи втомлені, але завжди живі. Вони помиляються, закохуються, мовчать тоді, коли варто говорити, і говорять тоді, коли мали б мовчати.
Анна Ґавальда пише про те, що гріє: про дружбу, про крихкі моменти, які змінюють життя, про другу спробу, що інколи буває найважливішою. Її книжки для тих, хто хоче знову повірити в просте людське «разом».
«35 кіло надії» - це історія про силу підтримки, про маленькі перемоги, про пошук свого шляху, який інколи починається не з оцінок, а з мрії.
Герой повісті - звичайний хлопець Грегуар, який не любить школу. Точніше, зовсім не любить. У контрольних він тоне, як у морі, а вчителі лише розводять руками. І всі навколо думають: «Та що з нього вийде?»
Але є одне «але». Грегуар уміє творити дивовижні речі своїми руками: майструє, ремонтує, вигадує, збирає. Саме це і стає його дверима у нове життя - там, де таланти не сварять, а підтримують.
І головне - поруч є Дідусь. Той, хто вірить, навіть коли не вірить ніхто. Той, хто бачить у хлопцеві не «двієчника», а людину.
Це книжка для тих, хто хоча б раз думав: «У мене нічого не вийде». Це історія про підтримку, віру в себе й ту саму іскру, яка є в кожному. Просто знайди те, що любиш — і не відпускай.



Немає коментарів:
Дописати коментар