Друже!

Якщо ти захоплюєшся пригодами,  подорожами та незвичайними загадками, запрошуємо тебе  у мандри предивною країною уяви, яку створив Олег Герман у книзі «Сто потайних дверей, або Пригоди джури Михайлика».

Герман О. Сто потайних дверей, або Пригоди джури Михайлика: казка-гра / Олег Герман. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008. – 208 с. 
       Ця книжка написана і намальована для твоєї родини — для кожного зокрема і для всіх загалом. її можна читати маленьким і дорослим, самому і з кимось, тим, хто знає, і тим, хто не знає української мови. Головне — тим, хто любить світ казок, фантазій, пригод, пошуків.

        Запитаєш, чому це казка-гра? По-перше, розгортаючи сторінки, ти ніби відчиняєш потайні двері, а ключ до них — номер, вказаний зверху. І таких ключів потрібно віднайти аж сто! Під час читання книжки доведеться вирішувати багато різних завдань: шукати, лічити, виспівувати, вимірювати, фантазувати, просити поради у родичів, аби допомогти джурі Михайликові гідно подолати складні випробування.

        Починати казку-гру потрібно з перших дверей, а тоді вибирати подальший шлях. На сусідній сторінці запропоновано два-три варіанти розгортання подій у майбутньому. Вибрати один з них потрібно саме тобі, мій дорогий читачу.

          І так, відчиняючи одні за одними потайні двері, ти пройдеш цілу низку веселих чи драматичних ситуацій та пригод і обов'язково дістанешся до завершального етапу обраного варіанту. Це може бути вельми неждана розв'язка історії. Не впадай у відчай! Розпочавши читати заново, вибери інший шлях розвитку казки, інші варіанти відповідей. І тоді радість заполонить твоє серце, бо завершення виявиться прекрасним!

5 серпня в календарі: це цікаво знати

5 серпня у світі відзначається 
Міжнародний день світлофора.

 Цей незамінний та вже звичний для всіх нас пристрій дорожнього руху є яскравим атрибутом проїжджої частини. Попередник сучасних пристроїв був встановлений 5 серпня 1914 року в Америці у місті Клівленд. Ця дата вважається «днем народження» світлофора.

Не залишити поза увагою цю подію і працівники ЦДБ. 4 серпня бібліотекарі відділу обслуголвання 1-4 класів провели для маленьких читачів пізнавальну гру «Наш друг — Світлофор».

Людмила Романович розповіла дітям цікаву історію про створення світлофора. Найактивнівші читачки бібліотеки  Марія Яхнівська, сестри Вероніка та Маргарита Павленки доповнили розповідь бібліотекарки віршиками про дорожню азбуку.

Читайлики взяли активну участь в рухливо-пізнавальній грі «Сигнали світлофора», яка  поглибила їхні знання  про світлофор, як дорожній знак,  про те, які вони бувають, кольори світлофора і їх значення,  правила поведінки на дорозі.

Ювіляр серпня

3 серпня 2017 - 105 років від дня народження
 Івана Івановича Барабаша (1912—1973), 
українського письменника

БАРАБАШ Іван Іванович закінчив Харківський політехнічний  інститут (1937). Працював на підприємствах Харкова.

В літературу Іван Барабаш ввійшов як драматург і прозаїк — автор багатьох п'єс, нарисів, оповідань. В 1962 році вийшла перша збірка новел «Мій дім». 

Його  трагедія «Тарас Бульба» (за мотивами твору М. Гоголя (1963), драма «Три долі», комедії з сільського життя «Закохані серця»,  «Видно шляхи полтавськії», «Українські жартівниці», «Кручені паничі» ставилися на сцені багатьох українських театрів. Морально-етичні проблеми порушено в драмі «Люди, бережіть синів!» (К., 1972), романі «Зелений вітер» (К., 1981, співавт.).

2 серпня – день Святого пророка Іллі

2 серпня православні християни вшановують 
Святого пророка Іллю.

Святого Іллю вважають одним із найбільших пророків Старого Заповіту. За переказами, коли майбутній пророк народився, його батько побачив видіння, що достойні мужі вітали дитину, пеленали його вогнем і годували полум’ям. Своє життя Ілля присвятив служінню Богові, жив здебільшого у пустелі, постив та молився. За свою службу на славу Бога був живим узятий на небо у вогненній колісниці.

За народною міфологією, Ілля є наступником громовика Перуна, повелителем дощів, грому і блискавок. За давніми віруваннями, він, сердитий та строгий, роз’їжджає на своїй колісниці і карає неправедних: «Грім гримить, то Ілля по небесному мосту в огненній колісниці їде». Одночасно Ілля уособлює щедрість і родючість. Його молитви, згідно із Святим Письмом, повертали людей до життя.

Існує народна легенда, що коли нечиста сила повстала проти Бога, то Господь наказав Іллі прогнати її з неба. З того часу Ілля ганяється за бісами і пускає в них огненні стріли: громи і блискавку.

На день пам’яті Іллі традиційно йде дощ. Він вважається благодатним, і якщо вмитися ним, то можна зцілитися від хвороб і прокази.

1 серпня – День пам’яті кошового отамана Запорізької Січі Івана Сірка (дата нар. не визн.-1680)

 Іван Сірко є однією з найбільш легендарних і улюблених історичних постатей козацької епохи, чи не найяскравішою особистістю по смерті Богдана Хмельницького.

Доля цього талановитого полководця і непрогнозованого політика становить цілий шар нашої вітчизняної долі. За свій незвично довгий вік - як на козака, що ціле життя тільки те й робив, що воював, - він зазнав усього: злетів, занепадів, зрад, захоплень і розчарувань, щирої  приязні і лютої  ворожнечі. Він скидав і садовив на трон гетьманів, і сам прагнув стати гетьманом. А понад те і козаки, і вороги козацтва мали його за характерника - чоловіка надзвичайної сили волі, що може підпорядкувати собі оточення і вміє навіть замовляти рани. Бо Сірко й справді виходив живим та неушкодженим із таких ситуацій, в яких інші могли б тільки загинути. Недарма татари називали його "Урус-шайтаном", боялися і разом з тим дуже поважали.

Іван Сірко - учасник національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. 

Вісім разів Запорозька Січ обирала Івана Дмитровича Сірка кошовим отаманом. За все кількасотрічне існування Січі жоден кошовий отаман не зажив такої любові й шани серед січового товариства.

Загальне визнання й безмежну вдячність сучасників набула тоді очолена Іваном Сірком героїчна боротьба козацтва проти турецько-татарських орд, що загрожували геноцидом українському народові. Запорозький витязь ставив найпершою й найголовнішою метою кожного походу врятування бранців із полону, визволення невільників, що конали в тяжкому рабстві у султанській Туреччині та Кримському ханстві. Великий талант полководця, особиста хоробрість, мужність і відвага поєднувалися в ньому з безмежною відданістю народній справі.

На Січі жив у курені, їв разом із козаками з одного казана, носив, як і всі, простий одяг. Історики вважали, що за своїми спартанськими звичками нагадував кошовий київського князя Святослава.

Ще за життя Івана Сірка про нього ходили легенди, про його подвиги складалися думи й пісні. Знаменитий лист-пародію запорозьких козаків султанові Оттоманської Порти, невідомо коли і ким створений (маємо його варіанти ще з початку XVII ст.), народна пам'ять пов'язала саме з цим легендарним кошовим. На всесвітньовідомій картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» відтворено образ Сірка, хоча про портретну подібність говорити важко — адже до нас не дійшла іконографія героя.

Але й у сьогодення, віддалене трьома століттями від тих бурхливих часів, коли діяв Іван Сірко, він приходить героєм історичних романів, повістей, п'єс, оповідань, поем і віршів.

 

Помер уславлений отаман 1 серпня 1680 р. на хуторі Грушівка (тепер с. Іллінка Томаківського району Дніпропетровської обл.; похований поблизу с. Каплунівки, тепер Нікопольського району тієї самої області).