1 серпня – День пам’яті кошового отамана Запорізької Січі Івана Сірка (дата нар. не визн.-1680)

 Іван Сірко є однією з найбільш легендарних і улюблених історичних постатей козацької епохи, чи не найяскравішою особистістю по смерті Богдана Хмельницького.

Доля цього талановитого полководця і непрогнозованого політика становить цілий шар нашої вітчизняної долі. За свій незвично довгий вік - як на козака, що ціле життя тільки те й робив, що воював, - він зазнав усього: злетів, занепадів, зрад, захоплень і розчарувань, щирої  приязні і лютої  ворожнечі. Він скидав і садовив на трон гетьманів, і сам прагнув стати гетьманом. А понад те і козаки, і вороги козацтва мали його за характерника - чоловіка надзвичайної сили волі, що може підпорядкувати собі оточення і вміє навіть замовляти рани. Бо Сірко й справді виходив живим та неушкодженим із таких ситуацій, в яких інші могли б тільки загинути. Недарма татари називали його "Урус-шайтаном", боялися і разом з тим дуже поважали.

Іван Сірко - учасник національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. 

Вісім разів Запорозька Січ обирала Івана Дмитровича Сірка кошовим отаманом. За все кількасотрічне існування Січі жоден кошовий отаман не зажив такої любові й шани серед січового товариства.

Загальне визнання й безмежну вдячність сучасників набула тоді очолена Іваном Сірком героїчна боротьба козацтва проти турецько-татарських орд, що загрожували геноцидом українському народові. Запорозький витязь ставив найпершою й найголовнішою метою кожного походу врятування бранців із полону, визволення невільників, що конали в тяжкому рабстві у султанській Туреччині та Кримському ханстві. Великий талант полководця, особиста хоробрість, мужність і відвага поєднувалися в ньому з безмежною відданістю народній справі.

На Січі жив у курені, їв разом із козаками з одного казана, носив, як і всі, простий одяг. Історики вважали, що за своїми спартанськими звичками нагадував кошовий київського князя Святослава.

Ще за життя Івана Сірка про нього ходили легенди, про його подвиги складалися думи й пісні. Знаменитий лист-пародію запорозьких козаків султанові Оттоманської Порти, невідомо коли і ким створений (маємо його варіанти ще з початку XVII ст.), народна пам'ять пов'язала саме з цим легендарним кошовим. На всесвітньовідомій картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» відтворено образ Сірка, хоча про портретну подібність говорити важко — адже до нас не дійшла іконографія героя.

Але й у сьогодення, віддалене трьома століттями від тих бурхливих часів, коли діяв Іван Сірко, він приходить героєм історичних романів, повістей, п'єс, оповідань, поем і віршів.

 

Помер уславлений отаман 1 серпня 1680 р. на хуторі Грушівка (тепер с. Іллінка Томаківського району Дніпропетровської обл.; похований поблизу с. Каплунівки, тепер Нікопольського району тієї самої області).