27 серпня - 35 років від дня народження української дитячої письменниці Галини Ткачук (1985)
Галина Ткачук — поетеса, прозаїк, літературознавець.
Народилася 27 серпня 1985 року в місті Хмельницький.
Випускниця факультету гуманітарних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Працювала редактором, зокрема редагувала літературний додаток журналу для підлітків «Однокласник».
Галина Ткачук — учасник багатьох мистецьких акцій та проектів.
Авторка збірки поезій «Біле благо» (2003), повістей та оповідань «Славка» (2006), поезій українською та польською мовами «Я та інші красуні», повісті для дітей «Вікно до собаки» (2011); публікацій в антологіях «Дві тонни» (2007), «Хлопчик-дівчинка» (2008), «Сновиди: Сни українських письменників» (2010), «Як вони провели літо, книжка за 24 години» (2011), «30 wierszy zza granicy» (2013), «На Великдень» (2013).
Письменниця також публікується у періодичних виданнях.
Моя найтихіша книжка
Що робити, якщо ти любиш тишу, а твої рідні — ні? Куди сховатися від численних гучних звуків нашого міста? Ну, звісно ж, у таємне місце, де панують зовсім інші закони, найголовніший із яких: зберігайте тишу. Книга сподобається всім юним книгодрузякам, які бодай іноді люблять побути в повній і чудовій тиші.
Синя коробка
Герой книги Богдан любить динозаврів. Він малює їх, вирізає та ставить на полицю. Однак, коли хлопчик іде до школи, у динозаврів починається власне життя. Оповідання Галини Ткачук – це і несподіване бачення відомої народної казки, і весела історія про дитячу фантазію та неслухняних динозаврів.
На сторінках цього видання діти прочитають про важливість прибирати за собою сміття, його вплив на навколишній світ і про екологічні підходи до зниження рівня сміття на планеті.
Ця книжка про те, як чиясь кров може бути коштовна. Про силу людського крику, людського сміху, людського плачу. Про закони людської крові, які лишають її жити і роблять прекрасною. І ще про те, як жахливо зникнуть зі світу всі, хто опиратиметься цим законам. Як вода змиє їхні кості. І трошки про Радість Несказанну.
Білка Квасоля та Опівнічний Пожирака
У стародавньому Києві на Подолі жила собі дівчинка на ім’я Квасоля. У ті часи багато хто з киян умів перетворюватися на тварин чи птахів. Квасоля була білкулакою, бо перекидалася на білку. Якось у Києві з’явився таємничий невловимий злодій — Опівнічний Пожирака. Квасолин тато — відьмак Буряк, вирішив знайти спосіб відлякати ненажеру. Небезпечними й химерними околицями Києва Квасоля разом із бузиновим чоловічком Патикославом вирушають на пошуки інгредієнтів для чарівного зілля Буряка.
Вечірні крамниці вулиці Волоської
Це правдива історія про затишні крамнички на вулиці Волоській, що на Подолі, про їхніх завсідників — білок, птахів, собак та інших громадян… А ще — про тих безсоромних злодіїв, що надумали позбавити Поділ його найдорожчих реліквій… Які ж страшні пригоди, які тяжкі випробування чекають на героїв цієї книжки! Ні! Собі такого не побажаєш. І своїм близьким і рідним — тим більше.
Тринадцять історій у темряві
Страшні історії зазвичай виникають у темряві й оповідають про жаховиськ, монстрів, прозорих людей, речі, які оживають, і навіть про Серединожера! При світлі сонця страшні історії ховаються. «Тринадцять історій у темряві» - книжка для тих, хто знає, що фантазія зі сміхом - прекрасний засіб від страху.
Немає коментарів:
Дописати коментар