Переможці премії Книга року BBC-2020

 BBC News Україна оголосила переможців премії Книга року BBC-2020, яку проводять у партнерстві з Культурною програмою Європейського банку реконструкції та розвитку.

Книгою року BBC - 2020 став роман Сергія Сергійовича Saigon «Юпак» (видавництво «Білка»).

 Прокляття, що дрімало в дощатому сарайчику, вирвалося на свободу. Ревучи мотором, воно пронесеться по життю тих, хто не встояв перед спокусою, ламаючи і змінюючи їх долі. Набираючи швидкість, пролетить крізь друзки пляшок, які із хрускотом б'ються на асфальті сільських дискотек, гучну музику, крики і п'яну різанину.

Воно загляне в похмурі кабінети райвідділів і розкриє секрети першого кохання. Прокляття безжальне до всіх, хто встане на його шляху.

Завиваючи, як скажений вітер, воно розірве місяці і роки, поки не буде зруйновано... А чи буде?

«ЮПАК» - це роман про українське село. Зі своїми традиціями, діалектом, порядками, звичаями та вадами. Про таке, яким воно було на стику з епохою інтернету. Про сонливе село на сході України, загублене в степу. В степу з гучними цвіркунами, запашним полином і гарячим вітром. В степу, в якому ніхто не свій, крім своїх...

У номінації Дитяча книга року BBC - 2020 перемогла книга «Мед і Паштет - фантастичні вітрогони» Уляни Чуби (видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»).

 Кролик Паштет і ведмедик Мед — сердечні приятелі. Паштет — вправний кухар, який має чутливе до краси серце, а Мед — вдячний гурман, що носить за плечима рюкзак із сімейними реліквіями. На мотоциклі Хумасі друзяки мандрують світом — Франція, Карпати, пів­острів Зелених... Попереду в них — безліч пригод — іноді кумедних, а часом і жаскеньких. Стривайте, ось уже знову затарахкотів мотоцикл... Гайда за ними, за цими невгомонними вітрогонами, про яких так чудесно написала талановита молода письменниця Уляна Чуба.

Премію у номінації Книга року ВВС - Есеїстика - 2020 здобула збірка есеїв Оксани Забужко «Планета Полин» (видавництво «Комора»).

 В книзі зібрано найважливіші есеї Оксани Забужко останніх двох десятиліть, присвячені постатям і подіям, які авторка вважає культурно знаковими для сьогоднішньої епохи кризи гуманізму. «Жіночі», «чоловічі» й «колективні» – всі ці «портрети» об’єднує глибоко особисте переживання авторкою біжучої історії, в яку вона вписує своїх героїв — і цим виявляє в ній, хоч якій на позір катастрофічній, невидимий раніше життєствердний смисл.