3 грудня – 300 років від дня народження
Григорія Сковороди (1722-1794),
українського просвітителя-гуманіста, філософа, письменника.
Минуло три століття відтоді, як жив і творив великий митець і мислитель українського народу Григорій Сковорода.
Філософ-мандрівник прожив нелегке, сповнене випробувань життя. Світ «ловив його, та не спіймав». Григорій Савич вписався в історію України як засновник української педагогічної школи та суттєво вплинув на своїх послідовників в різних культурних часових вимірах.
Спадщина Григорія Сковороди є неймовірно глибокою та пізнавальною, адже сам філософ був багатогранною особистістю - не тільки мудрецем-філософом, а й поетом та письменником, твори якого вважаються класикою української літератури.


Жоден твір Сковороди за його життя не був надрукований. Натомість читачі його шукали самі, масово читали та цитували, переписували рукописи та пропагували їх. Чимало духовних пісень на його слова у XVIII столітті виконували кобзарі та лірники, студенти шкіл і мандрівні дяки, аматори в сімейному колі. Авторитет і популярність Сковороди були такими великими, що йому приписували навіть твори інших авторів.


Філософська думка та поетичне слово Григорія Сковороди настільки живі, його ставлення до світу, людей і до себе настільки надихаючі, що його цілком може вважатися нашим сучасником.
Про нього існує багато легенд. Одна з найвідоміших легенд про Сковороду полягає у тому, що Григорій Савич умів передбачати долю. Доводять це двома історіями. Перша розповідає про його гостини у Києві. Мовляв, одного разу він приїздив у гості до друга Іустина. Пішов прогулятися Подолом – аж раптом відчув трупний запах. Сковорода зібрав речі та поїхав геть з міста, а за кілька тижнів у Києві розпочалася епідемія чуми, місто закрили.
За іншою легендою, Григорій Савич точно знав дату своєї смерті. За переказами, 9 листопада 1794 року після обіду поет узяв лопату, викопав собі могилу, потім пішов у кімнату, надів чисту білизну, підклав під голову сумку з власними пожитками і ліг спати, ніколи більше не прокинувшись.


Немає коментарів:
Дописати коментар