Ювіляр лютого Улас Самчук

 

20 лютого - 120 років від дня народження

Уласа Самчука (1905-1987),

прозаїка українського зарубіжжя, журналіста, публіциста

 Один з найвизначніших українських письменників XX століття Улас Самчук  народився 20 лютого 1905 року  у селі Дермань на Рівненщині. Спадщина письменника велика та  різноманітна. Він писав не лише про рідну Волинь, Закарпаття, а й про Велику Україну, українську еміграцію. Його вважають «літописцем українського простору». Самчука свідомо замовчували в радянські часи. Лише в незалежній Україні твори письменника почали видаватися на батьківщині.

Доля письменника, як і доля його творчого спадку була непростою. У своєму рідному краї, який він оспівав у трилогії «Волинь» і який опинився в складі міжвоєнної Польщі, Самчук не міг себе реалізувати як письменник. Він нелегально емігрував із Польщі на Захід. Спочатку опинився в Німеччині, де певний час навчався в університеті Бреслау. Потім доля його закинули в Прагу, де були зосереджені центри української політичної та культурної еміграції. Тут він написав і видав низку творів, які зробили його знаменитим. Передусім це стосується трилогії «Волинь».  У 80-х роках йшли розмови про висунення Уласа Самчука на Нобелівську премію за «Волинь», але, на жаль, до кінця справа не була доведена.

Улас Самчук -  автор шістнадцяти романів, низки повістей, оповідань і статей про долю українського народу минулого сторіччя. Його називали «українським Гомером ХХ століття». Він одним з перших розповів світові про трагедію Голодомору 1932-1933 років.

У романі «Марія» (1934) автор розповів світові правду про Голодомор 1933 року, його причини і наслідки. Через події із життя Марії, її близьких, земляків протягом кількох десятиліть — від дореволюційного періоду до більшовицьких реформ 1930-х років і геноциду українського селянства — автор художньо осмислив трагедію однієї родини в межах трагедії всієї української нації та підніс образ селянки Марії до символу цілої України.

«Юність Василя Шеремети» — це роман про життя молодого покоління українських інтелектуалів у повоєнний і пореволюційний час. У складних національних і політичних умовах головний герой твору та його товариші — учні Кременецької української гімназії — швидко дорослішають, набувають соціального досвіду і переходять від юнацьких пристрастей та захоплень до усвідомлення відповідальності за свою долю, долю своїх друзів, батьків, своєї землі. Незважаючи на труднощі, які доводиться долати героям роману, книга викликає у читача світле почуття оптимізму.

Історію часом розповідають гори, треба лише почути її. У романі «Гори говорять» є все: жорстокі події Першої світової війни, шалене кохання гуцулки, мадярки, сильні характери мужніх чоловіків. Усі події розгортаються в українських Карпатах. Українці усвідомили себе народом, але змушені брати участь у братовбивчій війні, яку йому нав’язали на його ж землі дві імперії — Росія та Австро­Угорщина.