Ювіляр вересня

 7 вересня - 145 років від дня народження 

Олександра Мурашка (1875-1919),

видатного українського живописця.

«Його називали першим українським європейцем, Сєровим і Кустодієвим України. Але він був Мурашком. Українським художником, який наважився на рівних змагатися з художниками Європи й малярами Росії, і академістами, і передвижниками. Він з ними дружив, учився в них, але залишався самим собою – Олександром Мурашком. Неповторним, найталановитішим живописцем. Майстром фарб. Майстром кольору. Неперевершеним українським портретистом» (Елеонора Блажко).

Він був одним із творців українського національного стилю, людиною, з творчістю якої у європейців асоціювалося українське мистецтво на початку ХХ століття. Він разом із колегами заснував перший мистецький виш на території України – Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури.

Олександр народився 1875 року у Києві поза шлюбом, і свого рідного батька він не знав.

До семи років хлопчик жив на Чернігівщині неподалік Борзни. Виховувала його бабуся - проста селянка, яка своїми оповідями про героїчні часи козацтва та народною мудрістю пробуджувала в дитини любов до природи.

Майже до вісімнадцяти років юнак носив прізвище матері – Крачковський, і лише після офіційної процедури всиновлення змінив його на прізвище вітчима, власника іконостасної майстерні Олександра Івановича Мурашка, в родину якого Сашко потрапив восьмирічним хлопчиком.

Хлопчик навчався в духовному училищі. Він часто прогулював заняття, потай відвідував Малювальну школу Миколи Мурашка (брата свого вітчима). Водночас із завзяттям допомагав перемальовувати ікони та виконувати будь-яку роботу для Володимирського собору, де в той час працювали Віктор Васнецов та Михайло Врубель. Спостерігаючи як на його очах народжувались розписи Володимирського собору, Сашко остаточно вирішив, що стане художником, почав мріяти про вступ до академії мистецтв. Але вітчим про це не хотів навіть чути. Йому були потрібні працівники в майстерню, тож планував зробити з пасинка іконописця. 

Конфлікти з вітчимом змусили п'ятнадцятирічного Сашка втекти з дому і заробляти на життя самостійно. Ночував на схилах Дніпра, на баржах. Їздив по селах та малював.

Розумів хлопця й підтримував його бажання стати художником Микола Мурашко — дядько Олександра Мурашка, рідний брат вітчима, засновник і незмінний керівник Київської малювальної школи.

Зусиллями Прахова, Васнєцова та Нестерова опір Олександра Івановича було зламано. Примирившись із вітчимом, отримавши деяку суму грошей на дорогу та його прізвище, Олександр виїхав до Санкт-Петербурзької Академії мистецтв.

Протягом 1894 – 1900 років навчався в Академії мистецтв у Іллі Рєпіна. Під його керівництвом створив перше фундаментальне полотно – дипломну роботу «Похорон кошового», яке було визнане кращим  серед студентських робіт. Він отримав золоту медаль і відрядження з перспективою продовжити освіту у кращих живописців Німеччини, Італії та Франції.

"Похорон Кошоаого"

Перебуваючи у Парижі, Мурашко захопився роботами художників-імпресіоністів, відтак почав відходити від академічної техніки. Почав поєднувати різні живописні прийоми. Вважається, що саме паризький період був  найбільш вдалим у творчій біографії Мурашка. Він проявив себе у жанрах тематичного та портретного живопису.

«Селянська родина»

«Дівчина у червоній шляпі»

Картина «Карусель» (1906) принесла світове визнання художнику.

У 1907 р. художник остаточно повернувся з Петербурга до Києва. Відкрив  власну майстерню, яка існувала з 1913 по 1917 рік.

У 1916 р. він разом з однодумцями заснував Товариство київських художників, а у 1917 р. став одним із фундаторів Української Академії мистецтв у Києві. Протягом цього часу Мурашко викладав у Київському художньому училищі та брав активну участь у художніх вернісажах та виставках.

У 1908 р. на Х Мюнхенській міжнародній виставці за картину «Карусель» Олександра Мурашка нагородили золотою медаллю. Її придбали одразу з виставки для Музею образотворчих мистецтв Будапешта.

У 1909 р. Олександр Мурашко експонував у Берліні, Кельні, Дюссельдорфі персональну виставку з 25 робіт.

Твори українського митця користувалися незмінним успіхом у Європі, їх відзначала художня критика, друкували журнали.

    14 червня 1919-го повертаючись з дружиною додому, недалеко від свого будинку на Лук’янівці, Олександр Мурашко  був вбитий. Художник загинув на 44 році життя, повний нових ідей і творчих планів.