11 лютого - 110 років від дня народження
Лариси Письменної (1914-1992),
української письменниці, казкарки
Лариса Письменна — авторка багатьох книжок для дітей різного віку — закликала читачів не розмежовувати в її творах правду і художню вигадку, бо була твердо переконана, що справжнє і казкове — то і є наше з вами життя. І тому улюбленими жанрами письменниці були літературна казка і оповідання. Вона по-справжньому любила своїх читачів і мала неабиякий талант розповідати у своїх творах про живу природу і людину, найбільше ж — про дитину.
Лариса Михайлівна народилася 11 лютого 1914 року в селі Чоповичах на Житомирщині в сім’ї фельдшера та вчительки.
Дитинство майбутньої письменниці припало на голодні і тривожні роки громадянської війни. По її закінченні Лариса вчилася у трудовій школі, працювала на пришкільній ділянці, допомагала по господарству вдома і багато читала. Навіть пробувала сама щось вигадувати. Закінчивши семирічку, вступила до технікуму в м. Біла Церква. Писала вірші. Один із них сподобався її другу, і він надіслав його до журналу в Харків. Вірш надрукували. І юна поетеса не знаходила собі місця від радощів, однак вчасно зрозуміла, що для справжньої творчості потрібні літературні знання. Лариса спробувала вступити в Інститут народної освіти в Києві, але їй не пощастило.
Друга світова війна змінила життя Лариси Письменної. Як і тисячі мирних жителів, вона виїхала на схід, у Сибір, де не було чути вибухів снарядів і бомб, але відгомін війни долинув і туди. Організувала садочок для дітей фронтовиків. Одного разу, коли діти в обідню пору лягли в ліжечка, Лариса Михайлівна, знаючи, як вони сумують без іграшок і книжок, розповіла казку, яку сама вигадала — про воїна, котрий переміг усіх фашистів. Маленьким слухачам казка сподобалась, і вони просили розповідати ще і ще. Ларисі Письменній нічого не залишалось, як щодня вигадувати все нові й нові казки та оповідання.
Лариса Письменна закінчила Кемеровське дошкільне педагогічне училище і вже з новою спеціальністю повернулася після війни в Україну. Працювала завідувачкою дитячого садочка в місті Черкаси і продовжувала складати казки та оповідання для своїх вихованців.
У 1955 р. видавництво «Молодь» надрукувало першу книжку оповідань «Томка з Боготола». В тому ж році молода письменниця одержала на республіканському конкурсі заохочувальну премію за повість «Скарб Вовчої криниці». У 1956 р. Лариса Письменна стала членом Спілки письменників СРСР.
Переїхавши у Київ, працювала завідувачкою редакції дошкільної літератури у дитячому видавництві «Веселка». Відтоді вона написала велику низку казок, оповідань, повістей як для дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку, так і для підлітків та старшокласників. Найвідоміші з них: «Золотогривий», «Павлик-Равлик», «Як Петрик на дні моря жив», «Голубий олень», «Богатир Жовте Око», «Як у Чубасика сміх украли», «Жар-пташенята», «Півень Зелене Колесо», «Тисяча вікон і один журавель», «Чарівник на тонких ніжках», «Чарівний штурвал», «Не за синіми морями», «Неспокійні друзі», «Там, де живе Синя Ластівка», «Казки небом криті, а вітром підбиті».
У кожному своєму творі письменниця ненав’язливо, весело, вигадливо навчає людяності, доброті, вірності, дружбі. І про щоденну людську працю вона розповідає гарно, романтично, з усмішкою. Легко і радісно читаються її оповідання про живу природу, яку Лариса Письменна тонко відчувала, любила тварин і вміла іншим прищепити любов до всього живого.
Немає коментарів:
Дописати коментар