четвер, 4 жовтня 2018 р.

Йому скорився Еверест

3 жовтня читачі центральної бібліотеки для дітей дружніми оплесками зустрічали свого земляка, білоцерківця, який підкорив найвищу точку світу, таку бажану і таку недосяжну для багатьох альпіністів гору Еверест.


Багато хто з нас бачив по телебаченню, як друзі зустрічали спортсмена в аеропорту Бориспіль. А тут така нагода зустрітися з Тарасом Позднієм особисто! На довгоочікувану зустріч завітали навіть школярі із села Скребиші.


До аудиторії увійшов усміхнений, привітний молодий хлопець. Тарас почав свою розповідь і запанувала тиша, учасники зустрічі захоплено ловили кожне його слово.

Юнак поділився спогадами з дитинства, розповів, як батьки, що також займалися туризмом, з дев’яти років почали брати і його у свої подорожі. Але нездоланний потяг підійматися все вище та вище в гори з’явився вже після закінчення вузу, коли стало серйозне питання чим займатися далі. Він заснував клуб туристів «Кулуар» і сам став у ньому гідом. Ось тут і почалось: спочатку був Ельбрус (5642 м), потім Кіліманджаро (5985 м), далі йому скорилися Айленд пік (6189 м) та Мера пік (6641м), а вже після Аконкагуа (6962 м) юнак замислився про, як він сам сказав, «восьмитисячник». Схід на гору Манаслу (8163 м) був генеральною репетицією перед підкоренням найвищої вершини – Евересту.


У квітні 2018 року розпочалася експедиція групи українських альпіністів на недосяжну для багатьох вершину. Здійснити це сходження без кисню, як на Манаслу, виявилось нереальним, така висота – це вже «зона смерті». Сходження було поетапним, з поступовими підйомами та спусками для акліматизації, зі снігопадами та обмерзаннями обладнання та спорядження. Але, як зазначив Тарас, чим складніше – тим цікавіше.

14 травня Тарас Поздній, Роман Городечний та Дмитро Семеренко підняли на вершині Евересту український прапор. Тарас примудрився встановити ще й світовий рекорд, першим у світі доставивши на Еверест криптовалюту.
На переконливу думку всіх альпіністів любий підйом простіший за спуск. В цьому Тарас в черговий раз переконався на власному досвіді. Трохи «пошуткувала» погода, трохи підвело спорядження, але на висоті 7 тисяч метрів спортсмен втратив альпіністську маску і «спіймав горняшку» – горну хворобу очей, до кінця спуску він майже нічого не бачив, мав обморожену руку та ногу.


Але, не зважаючи ні на що, українці були щасливими і одержимими новими сходженнями.

Розповідь супроводжувалася показом слайдів із авторського архіву.


Учасники зустрічі із захопленням дивилися фільм «Вершина. Сходження на Еверест», знятий учасниками підйому. На цілих десять хвилин присутні перенеслися в Гімалаї – на найвищу вершину світу. 


Читачі просто засипали гостя своїми запитаннями.


Пізніше до спілкування долучилася Ольга Іванівна Куницька, мати альпініста, медичний психолог, яка звернула увагу школярів на користь здорового способу життя та активного відпочинку.

У фінальних кадрах фільму про Еверест Тарас говорить: «Три роки тому я навіть і не мріяв про Еверест. Та ставте амбіційні цілі та досягайте їх», і побажав кожному, щоб девізом життя став його девіз «Подорожуй. Відкривай. Живи».


Немає коментарів:

Дописати коментар