Ювіляр квітня

 

30 квітня – 75 років від дня народження  

Свена Нордквіста (1946), 

 шведського прозаїка, художника-ілюстратора

          Свен Нурдквіст - популярний шведський письменник і ілюстратор, сучасний класик дитячої літератури.

Письменник народився в південному портовому містечку Хельсингборге 30 квітня 1946 року. Пізніше сім'я переїхала на південний захід Швеції, де пройшло юнацтво майбутнього письменника.

 У старших класах школи юнак зрозумів, що мріє професійно малювати, але спроби вступити на художній факультет успіхом не увінчалися. Тому Свен Нурдквіст став архітектором. Читав лекції з архітектури в університеті.

Однак тяга до малювання виявилася сильнішою, і майбутній письменник влаштувався ілюстратором в рекламне агентство. Переломним моментом у житті стала участь в конкурсі на краще оформлення дитячої книги. Не знайшовши підходящої історії, Свен Нурдквіст придумав свою, яку назвав «Агатон Еман і алфавіт», і проілюстрував. Ця робота отримала перший приз і незабаром вийшла окремою книгою. Після цього автор зрозумів, що хоче займатися тільки написанням і ілюструванням власних книг.

 Відомим  письменника зробила перша історія з серії про старого-фермера Петсона і його тямущого кота Фіндусома - «Іменинний пиріг» (1993). На даний момент серія складається вже з дев'яти прекрасно ілюстрованих книг, які популярні в усьому світі. Їх загальний тираж перевищив 6 мільйонів примірників.

Але справжнім торжеством ілюстрації стала одна з нових робіт автора - «Де моя сестра?», Яка від початку була задумана так, щоб, знайомлячись з книгою, дитина отримувала задоволення навіть від картинок без тексту.

Придумані письменником історії щирі та людяні, а авторські ілюстрації - свого роду нове слово в книжковому оформлюванні. Вони сповнені фарб, деталей, безладу, хаосу, але при цьому затишні й добрі.

Письменник одружений. Має двох синів, після народження яких переїхав з сім'єю за місто, де прожив 17 років. З 2002 року живе в Стокгольмі.

Ювілярка квітня

 

28 квітня –95 років від дня народження  

Нелл Гарпер Лі (1926-2016), 

 американської публіцистки

         Нелл Гарпер Лі — американська письменниця та публіцистка, відома завдяки своєму роману «Убити пересмішника», який було відзначено Пулітцерівською премією 1962 року,  перекладеного багатьма мовами світу, який очолював списки бестселерів упродовж тривалого часу..

«Пересмішник - цілком невинний птах, він тільки співає нам на радість. Пересмішники не клюють ягоди в саду, не гніздяться в клунях, вони тільки співають для нас свої пісні. Ось тому вбити пересмішника – гріх».

У невеликому містечку Мейкомб, штат Алабама, живе дівчинка Джин Луїза Фінч, на прізвисько Скаут. У центрі сюжету - судовий процес над темношкірим Томом Робінсоном, якого звинувачують у зґвалтуванні білої дівчини. Це стає головною справою батька Джин Луїзи, якому випало на долю захищати хлопця. Роман торкається різних проблем: расова дискримінація, виховання дітей, поняття чужого світу, освіти.

Минуло понад півстоліття після шаленого успіху роману «Вбити пересмішника», коли в архівах видавництва, яке опублікувало начебто єдиний роман Гарпер Лі, відшукався манускрипт «Іди, вартового постав». Ті самі герої, тільки старші на двадцять років, нарешті розкриють таємниці, які так і лишилися за лаштунками «Вбити пересмішника».

День в календарі. Книга дня

 Щороку в останню середу квітня відзначається  Міжнародний день собаки-поводиря. Це свято – неофіційне, але його святкують у багатьох країнах світу.

         Собаки-поводирі - спеціально навчені тварини, які допомагають людям з частковою або повною втратою зору. Ці собаки допомагають орієнтуватися людині в суспільстві, обходити перешкоди, піднімати втрачені предмети. Вони попереджають про небезпеку, кличуть на допомогу, якщо в цьому є необхідність, і допомагають справлятися з багатьма іншими завданнями.

Перші згадки про собак для супроводу датуються першим століттям. У Помпеях під час розкопів виявили настінне зображення незрячої людини та собаки-поводиря.

Першою людиною, яка тренувала собак-поводирів, був Йохан Клейн, він заснував Інститут Тренування Сліпих у Відні.

Системне навчання собак почалося після Першої світової війни. В 1925 році в Німеччині  була заснована спеціальна школа навчання собак-поводирів для реабілітації  солдатів, що втратили зір.

 Сьогодні собак для супроводу незрячих тренують щонайменше у 33 країнах світу. Досвід показує, що найкращими для цієї мети є собаки породи лабрадор, а також німецька вівчарка. У Німеччині собака-поводир є в кожного десятого інваліда зору.

 Вперше на законодавчому рівні були закріплені норми співіснування собак-поводирів у США. Незрячим віддають навчених тварин безкоштовно.

В Україні  школа собак-поводирів  з'явилася лише в 2018 році на базі службового собаківництва Міжнародної поліцейської корпорації в Одесі для  надання допомоги  воїнам АТО, що втратили зір через війну на сході країни.

У Німеччині в 80-х роках ХХ століття в знак подяки за полегшення життя сліпих людей на території Берлінського зоопарку собакам-поводирям спорудили пам'ятник. Пам'ятник собаці-поводирю по кличці Донна є і в Сіднеї. Вона служила вірою і правдою своєму господареві та занесена в книгу рекордів Гіннеса, як собака-поводир довгожитель.

 Вірні чотириногі друзі безвідмовно і самовіддано трудяться в будь-яку пору року, терпляче стежачи за кожним кроком господарів.

КНИГА ДНЯ

Деміен Льюис, Джейсон Морган «Непал - вірний друг. Пес, який подарував надію».

     Джейсон дивом вижив під час невдалої спецоперації, багато місяців балансував між життям і смертю на лікарняному ліжку. Йому в помічники вибрали  чорного як вугілля лабрадора Непала. Зустріч з ним змінила життя прикутого до інвалідного крісла Джейсона, самотнього батька трьох синів. Зі змученого болем інваліда він став опорою і гордістю для своїх дітей, тренером футбольної команди, учасником ігор воїнів і марафону, гостем телепередач і Білого Дому – і всюди разом з вірним Непалом. Книга розповідає про те, яким дивом може стати дружба людини і собаки-помічника.

Надійний помічник та відданий друг

https://www.youtube.com/watch?v=3TSBRr25mSQ