Ювіляр березня: Юрій Андрухович

 

13 березня - 65 років від дня народження

Юрія Андруховича (1960),

українського поета, прозаїка, перекладача, есеїст

 

Юрій Андрухович народився  в Івано-Франківську. Закінчив Український поліграфічний інститут у Львові за спеціальністю «Редакторство», працював газетярем.

У 1985 році став ініціатором створення літературного об’єднання «Бурлеск-Балаган-Буфонада» («Бу-Ба-Бу»). Разом з В. Небораком та О. Ірванцем почав відроджувати карнавальний та комедійний стиль літератури.

З кінця 80-х років він був активним діячем ліберально-демократичного Руху. З 1991 по 1995 рік очолював відділ поезії часопису «Перевал», працював головним редактором літературного альманаху «Потяг 76». Упродовж кількох років вів рубрику «Парк культури» у щоденній газеті «День» (Київ). У 1990-х роках разом з Ю. Іздриком видавав перший в Україні постмодерністський журнал «Четвер».

Автор поетичних збірок «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія» (1997, 2002) «Пісні для мертвого півня» (2004) та вибраного

«Листи в Україну» (2013). В поезії Андруховича – вічне буяння молодості, енергії, духу, пошуку «духовної вертикалі буття», наснаги і неспокою, патетики з іронією. Чимало віршів поета покладені на музику такими гуртами, як «Мертвий півень», «Плач Єремії», «Sіґал Sпожив Sпілка», «Знову за старе», з якими він співпрацює.

З прозових творів Андруховича першим був опублікований цикл оповідань «Зліва, де серце» (1989), написаний від враження служби автора в армії. Через два роки з’являється друком оповідання «Самійло з Немирова, прекрасний розбишака» з характерними для подальших прозових творів письменника рисами: містифікаторство, колажність, еротизм, любов до магічного і надзвичайного.

Романи «Рекреація» (1992), «Московіада» (1993) та «Перверзія» (1996) можна розглядати як трилогію, головним героєм кожного з яких є поет-богема, який опиняється в самому епіцентрі фатальних перетворень, що описуються у жанрово-стилістичний суміші: сповідь, «чорний реалізм», буфонада, трилер, готика, сатира.

 

У 2003 році виходить роман «Дванадцять обручів», у 2007 – автобіографічний роман у формі інтерв’ю «Таємниця. Замість роману». У 2011 році Юрій Андрухович випустив найбільшу свою прозову книгу – «Лексикон інтимних міст». Критики назвали її «автобіографічним атласом внутрішнього світу письменника».

 

  

Романи «Коханці Юстиції» та «Радіо Ніч» побачили світ відповідно у 2017 і 2020 році.

Есеїстика Андруховича базується на його частих подорожах до інших країн і складається у своєрідні «книги спостережень», видана трьома збірками – «Дезорієнтація на місцевості» (1999), «Диявол ховається в сирі» (2006) і «Тут похований Фантомас» (2015).

Лауреат престижних українських та міжнародних премій, таких як Angelus, Премія Віленіци, Премія імені Ганни Арендт, Премія Гейне міста Дюссельдорфа. Також здобув Медаль Ґете.

Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході.