Лялькова вистава за твором Лоренц Паулі та Катрін Шерер «Лисичка йде до бібліотеки»

      Бібліотека — це місце, де книги оживають, а мрії стають дійсністю. Тут можна знайти друзів, відкрити нові світи й відчути, що ти — частина великої спільноти читачів.

У цьому переконалися наші юні читайлики, які стали не лише глядачами, а й акторами лялькової вистави за твором Лоренц Паулі та Катрін Шерер «Лисичка йде до бібліотеки».

 

Разом із бібліотекаркою Вікторією Нодою, школярі Богдан Третяк (Лисичка), Артем Карнаушенко (Мишка) та Айріна Безпрозванна (Курочка) оживили сторінки книги. Вони втілили персонажів за допомогою паперових фігурок і навіть зіграли «живим планом» перед своїми однокласниками.

 

  З експромт інсценування читачі дізналися: що робила Мишка серед книжкових полиць, як кулінарна книга врятувала Курочку,  і чому Лисичці знадобилася енциклопедія?

          

 

         Вистава подарувала глядачам веселий настрій, нові враження й довела, ,  що бібліотека — це справжній світ пригод і знань. 

 

Унікальний український драматург

 

29 вересня минає 180 років від дня народження Івана Карпенка-Карого (1845–1907) – видатного українського прозаїка, драматурга, актора й режисера, чия творчість стала окрасою національної сцени та вагомим внеском у розвиток українського театру.

Ювілейній даті була присвячена літературна п’ятниця «Унікальний український драматург», учасниками якої стали читачі - дев’ятикласники гімназії-початкової школи №4.

Бібліотекарка Тетяна Бєлєнька розкрила перед гімназистами сторінки життєвого та творчого шляху корифея української сцени, презентувала сучасне комікс-осмислення твору «Хазяїн», що стало цікавим доповненням до класичного прочитання.

 

Учні мали нагоду переглянути відеосюжет «Іван Карпенко-Карий – видатний український драматург» та уривок художнього фільму «Сто тисяч», завдяки яким ожили образи та ідеї письменника. 

 

Особливий інтерес викликали інтелектуальні випробування – вікторина за п’єсою «Сто тисяч» та кросворд «І. Карпенко-Карий – 180», що допомогли глибше усвідомити значення його творчої спадщини.

 

Було цікаво та пізнавально — саме так, як любив би сам драматург, адже він умів перетворювати серйозне на захопливе.

 

Захід став щирою даниною пам’яті митця, який утвердив силу українського слова на театральній сцені та залишив невмирущу спадщину для поколінь.

Бібліотека – світлий дім, живе дитинство й щастя в нім

 

25 вересня в центральній бібліотеці для дітей панувала особлива атмосфера — відбувся День відкритих дверей «Бібліотека – світлий дім, живе дитинство й щастя в нім», присвячений Всеукраїнському дню бібліотек.

 

Протягом дня книгозбірня гостинно зустрічала як давніх друзів, так і тих, хто вперше переступив її поріг. На всіх чекали нові враження, відкриття й, звісно ж, книжкові дива.

Уже на вході відвідувачів вражала яскрава виставка-ілюстрація «VIVAT, КНИГО!» з суперобкладинками, що радили і тим, хто читає із захватом, і тим, хто ще шукає свою книжку.

 

П’ятикласники гімназії-початкової школи №11 здійснили захопливу екскурсію залами бібліотеки та відвідали Кімнату Казок. Їх чекали презентації виставок «Ювілейна палітра дитячої книги» та «Книжкове перехрестя», де дітлахи ласували «літературними смаколиками» — знайомилися з новими книгами та знайомими й незнайомими авторами

 

Протягом дня активні читайлики змагалися в літературних вікторинах: відгадували загадки, розплутували ребуси, упізнавали героїв за описом чи уривком. Усі мали змогу показати свою ерудицію, швидкість і кмітливість.

 

Справжньою родзинкою стала персональна фотовиставка «Світ у 14 років» нашого читача Артема Дриня. Його світлини відкрили дивовижний світ природи й неповторні куточки Білої Церкви у різні пори року.

 

Приємним сюрпризом став виступ учнів школи мистецтв ім. Я. Яциневича — учасників майстерні художнього слова «Натхнення» (керівниця Лариса Приходько), які подарували бібліотекаркам поетичну композицію, наповнену теплом і щирістю.

 

 Завершили день яскравий флешмоб «Бібліотека. Читач. Книга», весела фотосесія «Стоп-кадр бібліотечної дружби» та, звісно ж, солодкі частування.

 

Цей день показав: бібліотека — це простір, де ніхто не нудьгує, де народжуються нові захоплення й панує дружба. А найвірніші друзі назавжди — це КНИГИ!

Українські письменники, чиї твори були заборонені в СРСР

Радянська цензура жорстко контролювала літературу українських письменників. Їхні твори вилучалися з бібліотек, заборонялися до друку, а самих авторів нерідко переслідували, арештовували чи навіть страчували.

В ЦДБ в рамках Тижня забороненої літератури відбулося знайомство відвідувачів книгозбірні із нелегкою, але надзвичайно важливою сторінкою української літератури. Фахівчині книгозбірні презентували читачам книжкову виставку-факт «Їхнє слово було заборонене, але не знищене», присвячену авторам, чиє слово впродовж десятиліть замовчувалося, вилучалося з бібліотек, таврувалося як «небезпечне».

           

На полицях експозиції ожили твори: Миколи Хвильового, що мріяв про незалежний шлях української культури; Миколи Куліша, чиї п’єси викривали абсурд радянської дійсності; Валер’яна Підмогильного, автора першого українського урбаністичного роману «Місто»; Уласа Самчука, який у романі «Марія» відверто розповів про трагедію Голодомору; Івана Багряного з його мужніми творами «Тигролови», «Сад Гетсиманський» про боротьбу людини за гідність; Олеся Гончара, роман «Собор» якого намагалися знищити цензурою; Василя Барки, автора епохального роману «Жовтий князь» про геноцид українського народу.

Презентація стала не просто оглядом книжок — це була розмова про силу слова, яке неможливо задушити заборонами. Читачі дізналися, як твори цих письменників долали цензурні бар’єри та поверталися до України, аби стати духовною опорою нації.

          

Виставка нагадує: література — це пам'ять і правда, яку неможливо стерти.