Радянська цензура жорстко контролювала літературу українських письменників. Їхні твори вилучалися з бібліотек, заборонялися до друку, а самих авторів нерідко переслідували, арештовували чи навіть страчували.
В ЦДБ в рамках Тижня забороненої літератури відбулося знайомство відвідувачів книгозбірні із нелегкою, але надзвичайно важливою сторінкою української літератури. Фахівчині книгозбірні презентували читачам книжкову виставку-факт «Їхнє слово було заборонене, але не знищене», присвячену авторам, чиє слово впродовж десятиліть замовчувалося, вилучалося з бібліотек, таврувалося як «небезпечне».
На полицях експозиції ожили твори: Миколи Хвильового, що мріяв про незалежний шлях української культури; Миколи Куліша, чиї п’єси викривали абсурд радянської дійсності; Валер’яна Підмогильного, автора першого українського урбаністичного роману «Місто»; Уласа Самчука, який у романі «Марія» відверто розповів про трагедію Голодомору; Івана Багряного з його мужніми творами «Тигролови», «Сад Гетсиманський» про боротьбу людини за гідність; Олеся Гончара, роман «Собор» якого намагалися знищити цензурою; Василя Барки, автора епохального роману «Жовтий князь» про геноцид українського народу.
Презентація стала не просто оглядом книжок — це була розмова про силу слова, яке неможливо задушити заборонами. Читачі дізналися, як твори цих письменників долали цензурні бар’єри та поверталися до України, аби стати духовною опорою нації.
Виставка нагадує: література — це пам'ять і правда, яку неможливо стерти.
Немає коментарів:
Дописати коментар