Ювіляр березня

5 березня – 190 років від дня народження 
Леоніда Івановича Глібова (1827-1893) – 
українського байкаря, поета, журналіста

Ще за життя Л. Глібова стали називати патріархом української літератури. Писати він почав з чотирнадцяти років. Будучи учнем у Полтавській гімназії, він написав поезії російською мовою та таємно від вчителів видав їх окремою збіркою під назвою «Стихотворения».

На початку 1850-х років Глібов почав писати українською мовою. Започаткував жанр поетичного фейлетону, практикував у жанрі поетичних роздумів та сатиричних поезій. Створив кілька прозових творів «Лихач», «Просьолок», «Шурочка», і п’єси — комедії «До мирового», «Типические сцены с живыми картинами» та інші. 

Перша збірка байок, яка принесла Глібову широку популярність, була ним надрукована в Києві у 1863. Друга й третя вийшли друком у 1872 і 1882.

Глібов написав понад сто оригінальних байок, в яких він викривав та висміював державні порядки, із прихильністю описував життя простих трударів, негаразди в земських установах, критикував поміщиків та їхніх прислужників, у сатиричній формі відтворював широку панораму соціального життя в Україні.

  

Його байки - самобутні, оригінальні, написані справжньою народною мовою - стали найціннішою частиною його літературної спадщини.

 

До літературного доробку належать і численні твори, написані для дітей. Поезії Глібова «Журба» («Стоїть гора високая»), «Вечір», «Пісня» («Летить голуб понад морем»),«Пісня» («Скажіть мені правду, добрі люди») покладені на музику і стали відомими українськими піснями та романсами.