7 ЛИПНЯ – СВЯТО ІВАНА КУПАЛА

В самому розпалі духмяного українського літа приходить свято Івана Купала яскравими вогнищами й квітчастими вінками.

ЦЕ СВЯТО СОНЦЯ, СВЯТО ЗЕМЛІ, ВОДИ Й ВОГНЮ, СВЯТО МОЛОДІ, СВЯТО ЧАКЛУВАННЯ НА КРАЩУ ДОЛЮ,СВЯТО ДУХІВ ДАВНЬОГО РОДУ НАШОГО. 

Купальська ніч, ніч на Івана Купала, є найдавнішим святом і символізує єднання людини з природою, опоетизовує й возвеличує побут, освячує почуття молодих сердець, живить сподіванками на краще майбутнє.

 Цього дня українці вшановували сонце, родюче літо і зелені луги. Люди одягали вінки, які плели з квітів і трав, танцювали, співали оди природі. Потім люди похилого віку добували тертям сухих палиць "живий вогонь". У центрі вогнища розміщували стовп, верхівку якого прикрашали палаючим колесом, яке символізує сонце. 

Найцікавішою розвагою для молоді на Івана Купала здавна являються стрибки через ритуальне вогнище. Українці вірили, що купальський вогонь наділений здатністю спалювати усе погане (невдачі, хвороби, нечисту силу). Той, кому вдасться стрибнути вище і сильніше за інших, буде щасливий весь рік.

Зі святом пов'язано багато легенд. Найпопулярнішою була легенда про цвіт папороті. Вважається, що папороть цвіте раз на рік. Той, хто дістане собі ту квітку, стає мудрим і сильним, зможе протидіяти нечистій силі, почує мову дерев і побачить скарби, що заховані в землі. Зрозуміло, чому так багато сміливців йшло вночі в ліс шукати той цвіт папороті, хоча це було дуже небезпечно, бо чорт всіляко намагався перешкодити людині дістати бажаний скарб.

У календарі українців Іванів день відзначений як одне з найбільш поетичних свят. Багато письменників і поетів, натхненні традиціями його проведення,  присвятили цій події свої літературні шедеври. Запрошуємо вас до центральної бібліотеки для дітей познайомитися з обрядами й традиціями цього свята, що знайшли відображення на книжковій виставці «Чари купальської ночі»