Ювіляр грудня

 25 грудня – 90 років від дня народження Олександра Павловича (Олеся) Бердника (1927–2003) – українського письменника-фантаста.

Олександр Бердник народився в пустельних степах Миколаївщини. Перші спогади хлопчика — безкрайні поля, які в щасливі роки давали багатющий урожай, а в засушливі літа були схожими на похмурі інопланетні пейзажі. І ще — пісні матері, котрі стали для майбутнього фантаста першим місточком у прекрасний світ мрії.

Про що він найбільше мріяв у дитинстві? Про політ до зірок. Він запитував у мами: «Чи можна долетіти туди, до зірок, до Місяця?». Мати відповідала: «Ну що ти, синку, до Місяця дуже далеко, життя не вистачить, щоб долетіти». І тоді малий Сашко відповів: «Мамо, а я придумав. Треба просто дуже-дуже сильно захотіти, і тоді можна летіти». Вже тоді майбутній письменник вірив, що до далеких світів можна летіти безпосередньо силою бажання та мрії. Ці дитячі думки знайдуть згодом відображення у його творах.

У школі Сашко захопився фантастикою: романами Герберта Велса, Жуля Верна, Володимира Владка, Олександра Бєляєва. Тоді ж спробував писати сам — перші, наївні оповідання про подорожі до інших світів, про інопланетних істот…

У 1944-му пішов добровольцем на фронт, став мінером. Після поранення потрапив до госпіталю. По закінченні війни та демобілізації, повернувся додому, став студентом театральної студії при столичному театрі імені Франка. У 1949-му році на партійних зборах з юнацькою палкістю виступив проти партійної політики у сфері мистецтва. За півгодини про цей виступ знали у відповідних органах. І  22-річний юнак, із знаменитою 58-ю статтею у судовій справі, опинився у Печорлазі…

Там почали народжувалися його перші літературні образи, перші сюжети. Що він відчував, перебуваючи за ґратами? «Блукання» колами сталінських таборів стала справжньою школою, котра сільського хлопчака Сашка перетворила на Олеся Бердника, який почав замислюватися над сенсом буття, і над тим, для чого людина живе на землі. Крім того, саме там він зустрів дивовижних людей, котрих міг би й не зустріти на волі, адже в сталінські часи саме табори були осереддям інтелектуальних сил країни.

У 1957 році вийшла його перша книга — «Поза часом і простором». І з того часу він став популярним українським письменником-фантастом. 

Олесь Бердник - автор близько 20 фантастичних романів і повістей. Великою популярністю користувалися «Чаша Амріти» (1968), «Покривало Ізіди» (1969), «Зоряний корсар» (1971), «Вогнесміх» (1987), «Камертон Дажбога» (1997).

Книги Олеся Бердника розходилися миттєво, пачками він отримував листи від читачів. Письменник часто зустрічався зі своїми читачами: в молодіжних клубах, школах, вузах. Він розповідав про позаземні цивілізації, про факти з’явлення на Землі прибульців, про те, що випадки контактів з іншими цивілізаціями зафіксовані у легендах та міфах різних народів.

 

Наукова фантастика Олеся Бердника -  це яскравий приклад нового мислення, що відкриває шлях до самопізнання, усвідомлення себе частиною великої духовної нації.

Відкрийте для себе творчість і всесвіт Олеся Бердника! Його твори – це справжня українська фантастика, українська філософія й українська проза.