Ювіляр січня

              9 січня - 90 років від дня народження 

Миколи Тодосійовича Негоди (1928—2008), 
українського письменника

 Микола Тодосійович Негода – український поет і письменник, автор багатьох віршів, пісень, прозаїчних творів.

 

       Микола Негода народився у Шевченковому краю на славетній Черкащині у селі Бузукові 9 січня 1928 року в багатодітній родині.

       Пережив  голодомор  1932 – 1933 рр. Перед самою війною, у 1941 році закінчив 5-й клас, і коли на окупованій фашистами рідній землі народ піднявся на боротьбу з поневолювачами, 13-річний Миколка став підпільником, а згодом бійцем 2-ї роти партизанського загону, котрий діяв під командуванням Петра Дубового у знаменитому Холодному Яру. Доля була прихильною до юного партизана. Вона зберегла його, вірного сина своєї землі, котрий згодом, у повоєнні часи і до своїх останніх днів життя – буде її оспівувати, писатиме газетні статті, документальні та художні книги, вірші та поеми про людей свого сьогодення і про легендарні історичні постаті.

       Будучи ще зовсім малим, Микола Негода почав «мудрувати» над віршами, а перший його – третьокласника Бузуківської школи – вірш надрукувала республіканська піонерська газета. Цей твір потрапив на очі поетові - академіку Павлові Тичині. Між поетом початківцем і відомим поетом зав'язалося щире листування. П. Тичина радив юному митцеві приглядатись до життя, вивчати його.

       Вершиною творчості Миколи Негоди став твір «Степом, степом...», який поклав на музику композитор Анатолій Пашкевич. І народилася пісня-реквієм українського народу, яку не можна слухати без щему у душі, без сліз. Більшість дослідників творчості Миколи Негоди сходиться в тому, що будь у його творчому доробку лише одна ця пісня, й то його ім’я заслуговувало б найвищої оцінки.    Відомий український письменник Олесь Гончар писав: «Поет Микола Негода і композитор Анатолій Пашкевич піснею «Степом, степом...» обезсмертили себе...». В пісні слова переплелися з мелодією так органічно, ніби душа з душею, й нині не залишає байдужим жодного слухача, торкаючись сердець людей різних поколінь.

 https://www.youtube.com/watch?v=BLYuaGICfhc

 

      На слова Миколи Негоди написано немало й інших відомих пісень — «Летять білі чайки», «Земле моя, земле», «Над колискою сина», «За полем розлогим», «Тоне море неозоре», «Молодість ветеранів», «Чигиринська дума», «Діброво зелена» та інші

    Микола Негода є автором дванадцяти поетичних збірок, серед яких «Ростуть сини», «Зерно на долоні», «Промовляють очі», «Степом, степом», драматичної поеми «Дума про Кобзаря», історичної драми «Гетьман», нарисів «Галина Буркацька» та «Данило Нарбут», документальної повісті «Говоритиму з віками», романів «Холодний Яр», «Отаман Мамай», «Божа кара», автобіографічної повісті «Сповідь перед собою».