Ювіляр серпня

 1 серпня – 200 років від дня народження  
Германа Мелвілла (1819-1891), 
американського прозаїка

Герман Мелвілл — одна із найяскравіших і значних постатей американського романтизму. Недооцінений сучасниками, він був уславлений лише в XX ст. і з запізненням  прийнятий у пантеон великих майстрів національної культури.

Дитинство Германа минуло у великому домі, у достатку, навчався він у привілейованій школі. Несподівана смерть батька у 1832 році змусила Мелвілла, котрий не бажав обтяжувати близьких, розпочати самостійне життя: він працював клерком у банку, шкільним учителем, служив на хутряній фабриці.

У 1837 році вперше вийшов у море юнгою. У січні 1841 року, охоплений жаданням пригод, завербувався матросом на китобійну шхуну «Акушнет» і вирушив у плавання.

У липні 1842 року під час стоянки у гавані Нукухіві (Маркізькі острови) він разом із товаришем Тобі залишив «Акушнет» і пробув  близько місяця в місцевому племіні тайпі, за яким закріпилася слава канібалів. Від аборигенів утік на сіднейській шхуні «Люсі Енн», мандрував деякий час, поки не осів на Гаїті. Там він влаштувався на американське військове судно «Юнайтед Стейтс» і повернувся на батьківщину у жовтні 1844 року.

Майже три з половиною роки, проведених на морі, збагатили Мелвілла неоціненним запасом вражень. Це лягло в основу багатьох його книг, визначило своєрідність його творчості як видатного митця-марініста. Свої пригоди він описав у книгах «Тайпеї», «Ому», «Білий бушлат» та інших.

Мелвіллівський шедевр – роман «Мобі Дік, або Білий Кит» зарахований сьогодні до вершин світового письменства. Спершу Мелвілл задумував книгу як один із різновидів морського роману про китобійний промисел, але поступово його план і структура ускладнювалися, набували філософської масштабності.

Сюжет роману — перипетії полювання китобоя «Пеквод» за таємничим велетенським Білим Китом, що виступає як щось більше, ніж могутній мешканець морської стихії. Він — втілення одвічного зла, якого слід уникати морякам, котрі бажають благополучно повернутися в рідний порт.

Капітан вельбота Ахав — романтичний герой, людина, одержима маніакальною пристрастю здолати Білого Кита, «темну невловиму силу, існуючу споконвіку». В останній сутичці з ним він позбувся ноги і користується білим кістяним протезом. Капітан прибиває до щогли золотий дублон — винагороду тому, хто перший угледить у морі ненависного йому могутнього кашалота. Поряд з Ахавом працює багатонаціональна команда «Пеквода», що ніби символізує людство в мініатюрі,  різні типи людей: старший помічник Старбак, м'який за натурою, добрий християнин; другий помічник Стаб, удачливий та схильний з полегкістю ставитися до небезпеки; третій помічник — недалекий Фласк; матроси: таємничий азіат Федалла, полінезієць гарпунер Квіквег, приятель Ізмаїла, героя-оповідача, африканець Дагу; чорношкірий слуга Піп; гарпунер індіанець Тештігу.

            Після відчайдушної триденної погоні «Пеквод» наздоганяє Білого Кита. Ахав уражає його смертельним ударом, але й Кит тягне за собою в безодню корабель. Зі всього екіпажу рятується лише Ізмаїл, персонаж значною мірою автобіографічний, його підбирає китобійне судно «Рахіль».