понеділок, 5 серпня 2019 р.

Іловайськ: як це було?


До п’ятої річниці Іловайської трагедії  5 серпня 
в центральній бібліотеці для дітей відбулася бесіда за книгами Романа Зіненка «Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії» та «Іловайський щоденник».


Бібліотекар Антоніна Даценко розповіла читачам про автора книг, який був серед тих, хто в серпні 2014 року опинився
 у пеклі Іловайська. Він не тільки вижив, але й написав одну
 з перших та найправдивіших книг про війну на сході України – «Іловайський щоденник».



Користувачі дізналися про справжніх патріотів, героїв України – комбата «Дніпра-1» лейтенанта Дениса Томіловича (якому «Іловайський щоденник» присвячено); воїнів: Миколу Курносенка, Антона Хорольського, Дмитра Пелипенка, Сергія Тафійчука, Романа Харченка, Тараса Бруса, Максима Прокуратова та багатьох інших – 
загиблих і живих.


Спогади автора та ще двохсот вояків, які були учасниками боїв за Іловайськ, видано у двотомнику «Війна, якої не було. Хроніка Іловайської трагедії». Видання є документальним, базується на свідченнях реальних людей та містить фотодокументи. Усю інформацію подано в хронологічному порядку, день за днем. У першому томі висвітлюється хронологія подій від 7 до 24 серпня 2014 року, коли бої точилися як в Іловайську, так і навколо нього. Книга друга охоплює період з 25 по 31 серпня – від Дня Незалежності – до відходу українських військових з Іловайська.


Діти уважно слухали розповіді про реальні події Іловайської трагедії, історії про загиблих, останні години їхнього героїчного життя, про мужність і людяність українських солдат та офіцерів, бійців добровольчих батальйонів, всіх тих, хто опинився в кінці серпня 2014 року в «Іловайському котлі». Читачів вразили факти про те, що насправді відбувалося в Іловайську: «За серпень 2014 року загинуло більше наших захисників, ніж за будь-які два найкривавіших місяці протягом п’яти років війни на Сході. Це Дебальцево й  Донецький аеропорт разом взяті. Більшість бійців загинули саме у «зеленому» кривавому коридорі, 
29 серпня 2014 року». 


У своїй книзі Роман Зіненко наголошує, що оминути Іловайську трагедію в історії України неможливо, як і забути усіх її учасників – живих та полеглих героїв. «Зазвичай ми бачимо лише портрет бійця, його дату народження і смерті. 
А що ми про них знаємо? Нащадки мають знати своїх героїв, чим вони жили в останні дні свого життя».

Немає коментарів:

Дописати коментар