9 листопада – День пам’яті преподобного Нестора Літописця

 

Нестор Літописець – агіограф і літописець, основоположник давньоруської історіографії, перший вітчизняний історик, видатний письменник, мислитель, вчений, чернець Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

Народився 1056 року в Києві. Чернецтво прийняв у 17-річному віці, пізніше висвячений в сан диякона.

Справою життя Нестора стала книжна справа, складання літописів. «Велика буває користь від учення книжного, – говорив він. – Той, хто читає книги, бесідує з Богом або святими мужами». Преподобний Нестор чудово знав історію, літературу, грецьку мову та богослов’я і справедливо вважався найосвіченішою людиною Київської Русі кінця XI – початку XII століття.

Його перу належать такі відомі роботи: «Житіє святих князів Бориса і Гліба», «Житіє Феодосія Печерського».

Всесвітню славу Нестору принесла його участь у літописанні Київської Русі. На початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулих літ». Її написання було справою життя Нестора. 

 «Повість…» увібрала в себе не лише весь досвід історичних знань, нагромаджений на Русі в попередню епоху, а й досягнення європейської історичної думки, традиції візантійської християнської культури.

Пам’ятка містить значний історичний матеріал про східних слов’ян, про політичний, економічний і культурний розвиток Русі, про її міжнародне становище та боротьбу із зовнішніми ворогами. Порічний принцип викладу матеріалу, запозичений автором «Повісті…» з візантійських хронік, дав змогу показати історію Русі в контексті світової історії, довести державну незалежність і рівність з іншими народами.