6 листопада –165 років від дня народження українського історика, етнографа, письменника, археолога
Дмитра Івановича Яворницького (1855 – 1940).
6-річний Дмитро вперше почув про козаків з твору Миколи Гоголя «Тарас Бульба», прочитаного батьком, та «став жити і марити ними».
Початкову освіту він здобув вдома, а середню школу закінчив уже в Харкові. Там, у школі, помилково його прізвище почали писати як «Еварницький», тому він упродовж багатьох років підписував свої наукові праці саме так.
У 1877 році він вступив до Харківського університету на історико-філологічний факультет. Одразу визначився темою дослідження: «Історія козацтва», почав збирати матеріали, і не тільки в архівах , але й брав участь в краєзнавчих, етнографічних та фольклорних експедиціях, археологічних дослідженнях. По закінченні університету, його залишили позаштатним стипендіатом для підготовки до професорського звання.
В цей час Дмитро Яворницький написав багато статей та читав авторські лекції про козацтво, які користувались величезним попитом серед студентів в Харкові та інших містах України.
Протягом 1888-1892 років вийшли друком 56 статей і 7 монографій, зокрема 1-й том трьохтомної монографії «Історія запорізьких козаків» (1892).
Патріотичні українофільські погляди, захоплююче пропагування історії козацтва викликали обвинувачення з боку імперської влади у «неблагонадійності».
У 1902 році вчений став директором історико-краєзнавчого музею імені О. Поля міста Катеринослава, який очолював понад тридцять років. За цей час були сформовані його фонди, музей став одним з найбагатших в Україні, зберігаючи більше 80 тисяч експонатів. Особливість музею була в тому, що вчений створив його саме козацьким з великою етнографічною колекцією, яка було розподілена на 16 відділів.
В катеринославський період життя Д. Яворницький зосередив основну увагу на написанні літературних творів, на упорядкуванні словника української мови, збиранні та публікації документальних і фольклорних джерел. У 1906 р. вийшла друком фольклорна збірка вченого, над якою він працював майже 30 років – «Малороссийские народные песни, собранные в 1878 – 1905 гг.».
Знаковою подією в житті Д. Яворницького було керівництво комплексною науково-дослідною експедицією на Дніпробуді, яку він очолював протягом 1927 – 1932 рр. В цей час вийшли відомі праці вченого: альбом світлин з географічно-історичний нарисом «Дніпрові пороги» (Харків, 1928) та збірка документів «До історії Степової України» (Дніпропетровськ, 1929).
В останні роки життя були написані вченим цікаві спогади про Миколу Костомарова, Іллю Рєпіна, Льва Толстого, Василя Тарновського, статті: «Шевченко і Рєпін» та «І. Ю. Рєпін про Т. Г. Шевченка», а також праця «История города Екатеринослава». Жодна з цих робіт за життя вченого не була надрукована, хоча, підкорючись вимогам, останню свою монографію Дмитро Іванович написав російською мовою. Книга ця була надрукована тільки за півстоліття.
5 серпня 1940 року на 85-му році життя його не стало. Поховали, як і заповідав Яворницький, під мелодію гопака, але не як заповідав - біля улюбленого свого дітища – музею, а на місцевому кладовищі.
Заповіт вченого поховати його біля стін музею був виконаний лише у 1961 р., коли було зроблено перепоховання. Це, знову таки, було ініційовано небайдужою громадськістю, яка вмовила владу не дати зникнути могилі «Козацького Батька», оскільки кладовище, де було поховано Дмитра Івановича розрівнювалось під парк. І тільки у 1995 р., з нагоди 140-річчя від дня народження академіка на його могилі було встановлено пам’ятник, споруджений за народний кошт (скульптор – В. Наконечний, архітектор – В. Мірошниченко).
Немає коментарів:
Дописати коментар