Варвари Чередниченко (1896-1949),
української письменниці
Варвара Чередниченко була однією з найцікавіших письменниць вітчизняної літератури у 20-ті – 40-ві роки ХХ століття. Вона стояла у витоків зародження української дитячої літератури після подій 1917 року.
Початок літературної творчості Варвари Чередниченко припадає на 1912 рік: у журналі «Дніпрові хвилі» (Катеринослав) надруковані її перші твори «Трохим» і «Пошуткував».
У 1925 році письменниця написала першу історико-революційну повість «Зшиток Софії Соняшник за 1905 рік», де у формі щоденника чотирнадцятирічної дівчини аналізує події Першої російської революції. Дочка катеринославського робітника залізничних майстерень записує у свій щоденник події і факти, що найбільш для неї близькі й цікаві: життя родини, поведінка батька-революціонера, бабусі й матері, які намагаються відгородити дітей від політики, своє перебування у чигиринському жіночому монастирі, шкільні будні, діяльність шкільної громади тощо. Письменниця показала, як за один рік змінюється світогляд головної героїні.
Наслідки руїн і голоду в Україні після громадянської війни принесли нову тему у дитячу літературу – тему сирітства, виховання дітей у дитячому будинку. В оповіданні «Що трапилося з Тетею Зорянською» (1926) авторка зображує дівчину, що «вихована у панській сім’ї, навчалась в інституті для великопанських дівчат», а зараз змушена перебувати у комуні «Червоний прапор». ЇЇ батько полковник емігрував за кордон, а мати померла. Письменниця майстерно передає психологічний стан Теті, що дискомфортно почуває себе у комуні, адже вона своїм вихованням відрізняється від інших сиріт: «грає на піаніно», «хреститься», «не записалась у ленінці», «по-англійському читає й буржуйські порядки знає», «не дає комусь свій одяг, бо це не гігієнічно». Здавалося б, дівчина має бути для інших прикладом, але ж ні – її поведінка дратує вихованців. Причиною трагізму Теті є жорстока антигуманна система виховання, повна байдужість до духовного світу вихованки. Дівчинка починає сумніватися у Божій силі, адже матір її вірила в Бога, а сама з голоду померла. Вирішила дівчина розпочати нове життя. А про старе ні пам’ятати, ні згадувати.
Новим етапом у творчості письменниці став твір «Весела компанія» (1928), написаний у жанрі реалістично-авантюрної пригодницької дитячої повісті. Семеро друзів – надзвичайно обдаровані, талановиті підлітки з активною життєвою позицією, з цікавими та захоплюючими повсякденними справами... На горищі семиповерхового будинку компанія знаходить картину невідомого маляра. Картина ця мало не на очах зникає безслідно. Звичайні міські діти відкривають у буденному житті широкий дивосвіт. Саме через пригодницький елемент у повісті письменниця різнобічно розкриває світ дитини.
Варвара Іванівна лишила по собі цікавий мистецький доробок: статті з педагогіки та про майстрів слова, п’єси, казки, оповідання, кілька історико-біографічних оповідань і повістей, незакінчений історичний роман «Фастів» та незавершений роман «Молодість Григорія Сковороди».
Творчий доробок В. Чередниченко за період з 1912 по 1948 рр. складає більше 200 творів написаних нею українською, російською та осетинською мовами, які побачили світ в періодиці та окремими виданнями. Остання тоненька книжечка при житті вийшла у 1931 р. Тільки через сорок років в 1971 р. - об'ємний том «Вибрані твори».
Немає коментарів:
Дописати коментар