В твоїх руках майбутня доля

Як прожити життя, щоб до старості зберегти своє здоров’я, не витратити щирості безпосередності дитинства, прекрасної можливості радіти життю, прагнути до краси та фізичного удосконалення.

Мистецтво продовжити життя – це мистецтво не скорочувати його. Правильне харчування, фізичні вправи, загартовування, утримання від куріння, алкоголю, наркотиків, статеве виховання, правила особистої гігієни – це шляхи до здорового способу життя та творчого довголіття.

18 травня в центральній бібліотеці для дітей відбулася зустріч дев’ятикласників загальноосвітньої школи №4 з психологом міської лікарні №4 Ольгою Куницькою на тему: «Шкідливі звички – шлях у безодню» в рамках засідання юридичного лекторію «Підліток і закон». 

Вона провела профілактичну бесіду про наслідки вживання алкогольних напоїв та наркотиків і зазначила, що алкоголізм, наркоманія практично не виліковуються і тому не варто заради хвилинного задоволення ризикувати власним здоров’ям.

Методист ЦДБ Тамара Шпак провела огляд літератури біля книжкової виставки «В твоїх руках майбутня доля».

Кульмінацією заходу став флешмоб «Бути здоровим круто!».

Ювіляр травня

16 травня – 95 років від дня народження  
 Дашкієва Миколи Олександровича (1921-1976)  — 
українського письменника-фантаста, поета та перекладача.

  Батьки-вчителі прищепили Миколі безмежну жадобу до знань, а ще — любов до книг, які він збирав усе життя, черпаючи з них без упину. Ґрунтовні знання основ різних наук та життєвий досвід допомогли Дашкієву створити колоритні образи мужніх і сміливих людей — вчених, інженерів, творців складних машин і механізмів. Герої його творів штурмують простори космосу, проникають у таємничі глибини атома, зводять дивовижні споруди на Землі та за її межами, створюють нові небачені матеріали…

 

Публікуватися Микола Дашкієв почав у 1943  році як поет. Деякі з його віршів, написаних під час війни, згодом увійшли в поетичну збірку «На перевалі» (1948). У віршах Дашкієва — і ненависть до ворога, і захоплення героїзмом солдат, і мрія про повернення до рідної домівки.

Микола Олександрович - автор фантастичних романів «Торжество життя» (1952), «Загибель України» (1960), чотирьох повістей «Володар всесвіту», «Кришталеві дороги», «Зуби дракона», «З безодні минулого», збірок оповідань «Галатея», «Еліксир життя», кількох десятків перекладів, біографічних нарисів, багатьох документальних сценаріїв.

Великий майстер новели

14 травня - 145 років від дня народження 
Василя Стефаника (1871-1936),   
українського письменника-новеліста, 
громадсько-політичного діяча 

  

Стефаник Василь Семенович - видатний український новеліст початку XX ст., ім'я якого відразу стало відомим за межами України. Його новели перекладалися білоруською, польською, болгарською, чеською, словацькою, німецькою, англійською та іншими мовами. Письменник захоплював сучасників своєю тонкою спостережливістю, прекрасним знанням життя села, народної мови, сповненим болю і туги ліризмом, граничним лаконізмом, соціальною та психологічною наповненістю образів, злободенністю порушених тем.

 

Перші літературні спроби Стефаника припадають на роки навчання в гімназії. У 1897 в чернівецькій газеті «Праця» надруковано кілька його новел з життя покутського села “Виводили з села”, “Лист”, “Побожна”, “У корчмі”, “Стратився”, “Синя книжечка”, “Сама-саміська”, у 1899, теж у Чернівцях, з'явилася перша збірка прози Стефаника “Синя книжечка”. Літературна критика сприйняла ці перші публікації з великим захопленням як твори цілком зрілого і надзвичайно талановитого автора. Подібну високу оцінку дістали й наступні збірки новел Стефаника: «Камінний хрест” (1900), “Дорога” (1901). У 1905 р. вийшла в світ четверта збірка письменника — “Моє слово”. В ній уперше була надрукована новела “Суд”, яка завершує перший період творчості Стефаника. 

Другий період його творчості, не такий інтенсивний, як перший, але з чималими здобутками. Хронологічним початком цього періоду можна вважати новелу “Діточа пригода” (написана восени 1916р., а опублікована на початку 1917р.). У 1916 р. Стефаник пише новелу “Марія”, яку присвячує пам'яті Франка. За “Марією” письменник публікує шість новел, які разом із двома названими творами другого періоду “Діточа пригода” і “Марія” склали п'яту збірку — “Вона — земля”, видану в 1926 р. У період з 1927 по 1933 рр. Стефаник опублікував ще більше десяти новел.

В останні роки життя Стефаник пише автобіографічні новели, белетризовані спогади. До них належать такі твори, як “Нитка”, “Браття”, “Серце”, “Вовчиця”,  “Людмила”, “Каменярі”.

 

Ім'я Василя Стефаника можна поставити поряд із іменами видатних новелістів світу: Гі де Мопасана, Е. Хемінгуея, А. Чехова. 

15 травня – Міжнародний день сім’ї

«З родини йде життя людини», – говорить народна мудрість. 
І це справді так. Наша дорога у життя, у великий світ починається з домівки, з материнського серця, від батьківського порогу. Через усе життя ми несемо в душі першу стежину дитинства, яка озивається в нашій пам’яті дзвоном чистих криниць, теплими та студеними росами, хатнім порогом, річкою, ставком, городом...

 Сім’я, родина, батьківщина – це єдині поняття. Людина до глибокої старості пов’язана з тією сім’єю, з якої вона вийшла, і все життя пов’язана із землею, де вона народилася і зросла. Куди б не закинула її доля, вона завжди подумки із своїм корінням.

 

15 травня відзначається Міжнародний день сім’ї . Свято встановлене Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році.

Любі читайлики!

Через деякий час ви станете дорослими. Тож  не забувайте рідний дім, батьків, які робили і роблять усе для того, щоб ви виросли справжніми людьми. Любіть рідний край, землю, захищайте її, будьте патріотами нашої рідної держави України. 

Маємо надію, що ви будете берегти найдрібніші згадки про своїх рідних і передасте цю пам’ять своїм нащадкам. Ніколи не переривайте ланцюжок пам’яті, який з’єднує наші покоління. І чим міцнішим буде цей ланцюжок, тим міцніше буде наше коріння, тим міцніше стоятиме на своїй землі наш народ, наша Україна.

У цей передсвятковий день щиро бажаємо кожній родині нашого міста здоров'я, радості, життєвого оптимізму і невичерпної енергії у сімейних справах! Нехай Ваші сім'ї будуть міцними і щасливими, а в оселях панують мир, злагода і добробут!

 Зі святом!

ЮВІЛЯР ТРАВНЯ

15 травня - 125 років від дня народження 

Михайла  Булгакова (1891–1940).

 Михайло Опанасович Булгаков — один із найвидатніших письменників та драматургів, справжній класик літератури XX сторіччя — з тих, що своєю присутністю змінюють світ. Важко уявити, що за життя цього геніального майстра слова не визнавали, переслідували, забороняли пуб­лікуватися. Його ім'я — не тільки частина історії літератури. За живими, самобутніми, неперевершеними творами стоїть насамперед людина, що прожила важке, щасливе, багате на творчість та вчинки життя і нарешті посіла гідне місце в літературі та серцях шанувальників свого таланту.

Навчався Михайло Булгаков в престижній Першій чоловічій (Олександрівській) гімназії, яку закінчив у 1909 році. Судячи з оцінок, хлопчик був далеко не найкращим учнем, але мав багато "позашкільних" талантів — писав вірші, малював карикатури, грав на роялі, був зачарований театром і навіть разом із сестрою Вірою брав участь у театральних постановках літніх дачних вистав. Ще одне захоплення юнака — футбол — гра, яка стрімко набувала тоді попу­лярності у країні.

У 1920 році Михайло написав кілька комедій  та драм: "Сини мулли", "Глиняні наречені" та інші. На середину 1920-х рр. у творчому арсеналі М. Булгакова дві повісті ("Дияволіада" та "Фатальні яйця"), автобіографічні "Записки на манжетах", десятки розповідей, нарисів та фейлетонів. У 1925 р. написане і славнозвісне "Собаче серце", але роман потрапив під заборону, тому вийшов друком лише через кілька десятиліть.

У 1923—1924 рр. він пише роман "Біла гвардія" про події громадянської війни в Україні. У 1925 р. М. Булгаков отримав запрошення від режисера МХАТу та пропозицію написати п'єсу за романом "Біла гвардія".  Письменник виконав роботу до кінця літа і з того часу упродовж року актори та режисер напружено працювали над постановкою. Прем'єра вистави під назвою "Дні Турбіних" відбулася 5 жовтня 1926 р. Вона викликала такий фурор, що її ставили майже через день, і вже 6 січня 1927 р. відбувся 50-й, ювілейний показ.

Роботу над головним романом свого життя «Майстер і Маргарита» Михайло Булгаков розпочав узимку 1928-1929 рр. Важко сказати, якими були первісні варіанти, оскільки письменник їх знищив. Відомо лише, що спочатку твір задумувався як роман про диявола у дусі сатирично-фантастичної прози Булгакова 20-х років. Робота над твором тривала понад десять років. Протягом цього часу його первісний задум зазнав суттєвих змін. В 1931 р., зокрема, з'явилися дійові особи, які поступово перемістилися у центр роману - Маргарита та її супутник, що його пізніше автор назвав «майстром». Булгаков працював над романом до останніх тижнів свого життя. Вже смертельно хворий, він вносив у текст правки, робив вставки, шліфував стиль. Письменник сприймав цей твір як свій мистецький заповіт. Роман «Майстер і Маргарита» вважається кращим літературним твором минулого століття.