Великий майстер новели

14 травня - 145 років від дня народження 
Василя Стефаника (1871-1936),   
українського письменника-новеліста, 
громадсько-політичного діяча 

  

Стефаник Василь Семенович - видатний український новеліст початку XX ст., ім'я якого відразу стало відомим за межами України. Його новели перекладалися білоруською, польською, болгарською, чеською, словацькою, німецькою, англійською та іншими мовами. Письменник захоплював сучасників своєю тонкою спостережливістю, прекрасним знанням життя села, народної мови, сповненим болю і туги ліризмом, граничним лаконізмом, соціальною та психологічною наповненістю образів, злободенністю порушених тем.

 

Перші літературні спроби Стефаника припадають на роки навчання в гімназії. У 1897 в чернівецькій газеті «Праця» надруковано кілька його новел з життя покутського села “Виводили з села”, “Лист”, “Побожна”, “У корчмі”, “Стратився”, “Синя книжечка”, “Сама-саміська”, у 1899, теж у Чернівцях, з'явилася перша збірка прози Стефаника “Синя книжечка”. Літературна критика сприйняла ці перші публікації з великим захопленням як твори цілком зрілого і надзвичайно талановитого автора. Подібну високу оцінку дістали й наступні збірки новел Стефаника: «Камінний хрест” (1900), “Дорога” (1901). У 1905 р. вийшла в світ четверта збірка письменника — “Моє слово”. В ній уперше була надрукована новела “Суд”, яка завершує перший період творчості Стефаника. 

Другий період його творчості, не такий інтенсивний, як перший, але з чималими здобутками. Хронологічним початком цього періоду можна вважати новелу “Діточа пригода” (написана восени 1916р., а опублікована на початку 1917р.). У 1916 р. Стефаник пише новелу “Марія”, яку присвячує пам'яті Франка. За “Марією” письменник публікує шість новел, які разом із двома названими творами другого періоду “Діточа пригода” і “Марія” склали п'яту збірку — “Вона — земля”, видану в 1926 р. У період з 1927 по 1933 рр. Стефаник опублікував ще більше десяти новел.

В останні роки життя Стефаник пише автобіографічні новели, белетризовані спогади. До них належать такі твори, як “Нитка”, “Браття”, “Серце”, “Вовчиця”,  “Людмила”, “Каменярі”.

 

Ім'я Василя Стефаника можна поставити поряд із іменами видатних новелістів світу: Гі де Мопасана, Е. Хемінгуея, А. Чехова.