ЧитачОК: Ювіляр вересня

9 вересня - 250 років від дня народження

Івана Петровича Котляревського (1769-1838),

українського поета, драматурга, перекладача, просвітителя

Народився 9 вересня 1769 року в Полтаві, в родині дрібного чиновника.

З 1780 року маленький Іванко навчався в Полтавській духовній семінарії. Особливо старанно й наполегливо осягав хлопець гуманітарні дисципліни: піїтику, риторику, філософію, латинську, грецьку, французьку, німецьку мови. З інтересом знайомився з античною літературою, перекладав Горація, Овідія, Вергілія.

Один із співучнів Котляревського згадував про поета, що той «мав пристрасть до віршування і вмів до будь-якого слова вправно добирати рими, дотепні і вдалі, за що товариші по семінарії прозвали його римачем».

У 1789 році він на останньому році навчання залишив семінарію і почав служити чиновником у полтавських канцеляріях, а згодом вчителював у поміщицьких родинах. «В цей період свого життя бував він на зібраннях та іграх народних і сам, переодягнений, брав участь у них, дуже уважно вслухався в народну розмову, записував пісні й слова, вивчав мову, характер, звичаї, обряди, вірування, перекази українців, наче готуючи себе до майбутньої праці…».

Протягом 1794—1796 рр. І.Котляревський працював над першими трьома частинами поеми «Енеїда».

З 1796 по 1808 р. перебував на військовій службі. У складі Сіверського полку, сформованого на базі українського козацького полку, брав участь у російсько-турецькій війні, особливо відзначившись у баталіях під Бендерами та Ізмаїлом. Навіть у нелегких бойових буднях Іван Петрович продовжував працювати над «Енеїдою».

Спочатку І.Котляревський не мав наміру публікувати поему, вона поширювалася серед читачів у рукописних копіях, але в 1798 році її видав у Петербурзі один із любителів українського слова, конотопський поміщик Максим Парпура. Згодом, у 1808 році, видавець І. Глазунов повторив це видання. Ці публікації робилися без відома і згоди автора, тому вийшли зі значними огріхами, які не могли задовольнити автора.

У 1808 році в чині капітана І.Котляревський вийшов у відставку і влаштувався на цивільну службу в північній столиці.

З 1810 року і до кінця свого життя Іван Петрович Котляревський жив в Полтаві, працюючи наглядачем Будинку для виховання дітей бідних дворян , попечителем «богоугодних закладів» Полтави. На цьому відповідальному поприщі І.Котляревський зарекомендував себе як талановитий педагог і організатор освітнього процесу.

У 1818 році його призначають директором Полтавського театру. З метою збагачення репертуару він створив драму «Наталка Полтавка» і водевіль «Москаль-чарівник». Так, на полтавській сцені, з початків нової української драматургії зароджувався національний професійний театр.

У 1821 році поет закінчив писати останню частину «Енеїди», але побачити повне видання йому не судилося. Воно з’явилося на світ у 1842 році, уже після смерті автора.

У 1835 році за станом здоров’я Іван Котляревський виходить у відставку, але не пориває з культурним життям того часу. До нього постійно зверталися за підтримкою і порадою представники найширших верств населення, і кожному він намагався надати необхідну допомогу. Тому з величезним сумом і болем була зустрінута звістка про його смерть 10 листопада 1838 року.

Іван Котляревський - засновник нової української літератури