Відомі письменники неймовірно любили домашніх
тварин, причому не лише собак чи кішок. Кожен з авторів пояснював свою любов
по-різному.
ВІЛЬЯМ БЕРРОУЗ
«Як і всі ідеальні створіння, коти – практичні», – писав
бітник Берроуз. І додавав: «Кішки не пропонують послуг, кішки пропонують себе.
Звичайно, вони хочуть пестощів і даху над головою. Але за любов неможливо не
платити».
Американський нон-конформіст так любив кішок, що навіть
присвятив їм автобіографічну новелу «Кіт всередині», що побачила світ у 1986
році. У книзі, трохи сумній і ностальгійній, письменник розповідає про своїх
котів й аналізує всю історію існування поруч людини і кішки. Закінчується
новела такими словами: «Ми – коти всередині. Ми коти, які не можуть гуляти самі
по собі, і ми маємо лише один притулок».
ВАЛЬТЕР СКОТТ
Британського класика
всюди супроводжували його собаки - такси Камп і Спайс, хорти Дуглас і Персі та
прекрасна лягава дірхаунд Майда - велика мисливська собака сталевого кольору. Вона поводилася
абсолютно статечно і, мабуть, вважала, що повинна підтримувати честь будинку.
Скоттів улюбленець пес Камп - поки не постарів - завжди супроводжував
господаря, коли той лазив по скелях. Навіщо лазив? Зміцнював м'язи і чіпкість
пальців. Пес Кемп допомагав Скотту вибирати найзручніший шлях. Любов Вальтера
Скотта до рудого Адама також згадується в його біографії.
ЕРІХ-МАРІЯ РЕМАРК
Собаки супроводжували
Ремарка все його свідоме життя. В одному з листів він зізнався, що чотирилапі
друзі дали йому «відчуття
дому». Двох його улюблених собак, в юнацтві та в армії, звали Вульф. Останню
собаку тер'єра звали
Біллі.
АГАТА КРІСТІ
Своєму хорошому
другові, фокстер'єру Пітеру, Агата Крісті навіть присвятила роман «Безмовний
свідок». На
першій сторінці друкованого видання так і написано: «Дорогому другові й
невибагливому супутнику - псу
Пітеру присвячую».
ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС
Англійського письменника Чарльза Діккенса зараховують до
визначних прозаїків-реалістів, але він дуже любив романтичні символи, таємниці
і знаки. Це вплинуло не лише на його твори, а й на вибір домашніх тварин.
Сучасники згадували, що Діккенс всюди з’являвся з улюбленим компаньйоном –
вороном на ім’я Гріп. Гріп вмів розмовляти, однак насправді це був не один, а
три різні ворони з однаковим іменем. Саме Гріп став прототипом однойменного
птаха у романі «Барнабі Радж». Він любив Грипа так сильно, що коли
птах помер, зробив його опудало, а також увів його в роман «Барнабі Радж».
ФРАНСУАЗА САГАН
Французька письменниця любила собак і кішок, що завжди
жили в будинку її батька. З особливою гордістю і ніжністю Франсуаза завжди
згадувала таксу, перетворену її батьком на собаку-самокат. У старості в бідної тваринки відмовили задні
лапки, і жоден ветеринар не взявся лікувати її. Тоді П'єр Куаре, батько Франсуази, сконструював
невеликий візок, на якому такса змогла не просто пересуватися, а й навіть бігати вулицями.
ДЖОН СТЕЙНБЕК
У 1960 році
американський письменник Джон Стейнбек, щоб відновити сили після серцевого
нападу, вирушив
у подорож Америкою. У
попутники письменник вибрав «літнього панка французької національності - пуделя
на ім'я Чарлі», «природженого
дипломата» і «доброго друга». Разом
з Чарлі Стейнбек подолав 19 000 км і перетнув 37 штатів. Чарлі допомагав
письменникові налагоджувати контакт
з людьми. Свої
пригоди Джон Стейнбек описав у книзі «Подорож з Чарлі у пошуках Америки», що стала світовим бестселером.
МАРК ТВЕН
Коти могли би подати
на Марка Твена в суд за те, що він придумував їм кумедні імена. В будинку Твена жили Зороастр, Апполінаріс, Сюр Меш і
Блетерскіт. Такі клички для котів письменник вигадував для того, щоби дочка тренувалася у вимові складних
слів. Апполінарісу пощастило менше за інших: в Різдвяну ніч коту на шию прив'язували великий червоний бант і
запускали в кімнату з дівчатками, щоби кіт веселив їх.
Однак головним улюбленцем
письменника став
кіт Бамбіно, який з'явився вдома в останні роки життя письменника. Марк Твен - великий оригінал у
вихованні кішок - навчив Бамбіно черпати воду лапою і цієї ж лапою гасити вогник свічки в
маленькій лампі, від якої письменник припалював. Цим умінням Бамбіно письменник пишався настільки, що жоден його
гість не міг покинути будинок, не подивившись на цю виставу. «Якби людину схрестили з котом, це поліпшило б
людину, але погіршило б кота» - говорив Марк Твен.
ГЕМІНҐВЕЙ
Гемінгвея
і його четверта дружина Мері ставилися до кішок з надзвичайною ніжністю.
Елегантні створіння були справжніми господарями у їхньому будинку: котам навіть
можна було ходити по столу і їсти з тарілки письменника. Зараз у будинку-музеї
Гемінгвея мешкає понад 60 котів, всі вони — нащадки улюбленців письменника.
Немає коментарів:
Дописати коментар