Ювіляр жовтня

 5 жовтня – 90 років від дня народження першого космонавта-українця Павла Романовича Поповича (1930 – 2009)

 Український радянський льотчик-космонавт No4,   генерал-майор авіації (1976), кандидат технічних наук (1977). Двічі Герой Радянського Союзу(1962, 1974). Депутат Верховної Ради УРСР 6–11-го скликань.

Народився 5 жовтня 1930 року в місті Узин на Білоцерківщині.

Його дитинство не відрізнялося чимось особливим від дитинства мільйонів хлопчаків його покоління. Можливо і не став би він зіркою загальносвітового значення, якби не одна деталь. «Під Узином був великий аеродром, а тому я мріяв ще змалку стати льотчиком і обов'язково — винищувачем», — розповідав Попович.

До війни закінчив чотири класи школи — вчився лише на відмінно. Після війни продовжив навчання у школі No1, працюючи кочегаром на заводі.

Після закінчення школи вступив до ремісничого училища в Білій Церкві, вивчився на столяра. 1947 року вступив до Магнітогорського індустріального технікуму, який закінчив 1951 року.

У двадцять років пішов до аероклубу. Далі було військове авіаційне училище, після закінчення якого майбутнього генерал-майора авіації направили служити до Карелії. Там 1957 року Павло Попович, вдивляючись у небо, побачив перший штучний супутник Землі. «Дивилися та думали, що років через двадцять хтось із людей полетить у космос», - згадував летчик. Усього через якихось п'ять років цим «кимось» став і він.

1960 року зарахований до загону радянських космонавтів (Група ВПС No1).

12 серпня 1962 року, вперше в історії, українець Павло Попович стартував у космос на кораблі «Восток-4». Разом з Андріяном Ніколаєвим, який полетів днем раніше на «Востоці-3», Павло Романович 48 разів облетів навколо Землі! Тоді вперше було встановлено радіозв'язок по лінії «космос-космос» та проведено телевізійний репортаж безпосередньо з космосу. Разом з Андріяном Ніколаєвим вони здійснили перший у світі груповий політ двох космічних кораблів. На орбіті вони знаходилися на відстані чотирьох-п'яти кілометрів один від одного. Вперше в космосі прозвучала українська пісня «Дивлюсь я на небо» у виконанні Поповича, яку він присвятив нашому земляку, генеральному конструктору С. П. Корольову.

За  успішне здійснення першого у світі групового космічного польоту і проявлені при цьому мужність і героїзм Попович отримав звання Героя Радянського Союзу.

Другий політ в космос Попович зробив 3–19 липня 1974 як командир екіпажу  космічного  корабля «Союз-14» спільно  з  бортінженером Ю. П. Артюхіним. 5 липня 1974 «Союз-14» провів стиковку з науковою станцією «Салют-3»,  що знаходилася на орбіті з 25 червня 1974. Сумісний політ космічного комплексу «Салют-3»–«Союз-14» продовжувався 15 діб. За  час  польоту  космонавти  досліджували  геолого-морфологічні  об'єкти земної  поверхні,  атмосферні  утворення  і  явища,  фізичні  характеристики космічного  простору,  провели  медико-біологічні  дослідження  з  вивчення впливу  чинників  космічного  польоту  на організм  людини  і  визначення раціональних режимів роботи на борту станції.

За цей політ на орбітальній станції  «Салют-3»  і  космічному  кораблі  «Союз-14» Павлу  Поповичу повторно присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

До вересня 2009 року Павло Романович  працював  головою  ради  директорів  Всеросійського  інституту сільськогосподарських аерофотогеодезичних досліджень.

На жаль, П. Р. Попович не дожив до свого 80-річчя. Несподівано пішов з життя 30 вересня 2009 року.