Ювіляр липня

                           19 липня – 75 років від дня народження  

ВАСИЛЯ ВАСИЛЬОВИЧА ЧУХЛІБА (1941-1997) –  

українського письменника, журналіста, громадського діяча, літературознавця.

Василь Чухліб народився в селі Лебедівка на благословенній землі древньої Чернігівщини, і мальовнича краса її природи з малих літ глибоко запала йому у серце, щоб вихлюпнутися схвильованими рядками в його поетичній прозі.

Семирічку Василь закінчував у сусідньому селі Соколівці, куди переїхали батьки після війни, а десятий клас  хлопець закінчив у місті Острі. Районна газета «Правда Остерщини» опублікувала перший вірш Василя Чухліба, коли він був ще учнем середньої школи. А по закінченні школи хлопця запросили на роботу до редакції цієї газети. Тут він і розпочав свій трудовий шлях — то пішки, то на велосипеді, то на попутному транспорті дістаючись до найвіддаленіших сіл району і повертаючись до редакції з репортажами, статтями, нарисами. Згодом Василь вступив на мовно-літературний факультет Київського педагогічного інституту. Здобувши диплом викладача мови та літератури, він деякий час працював вчителем у місті Добропіллі на Донеччині та в місті Обухові на Київщині.

У 70-ті роки минулого століття новели 
В. Чухліба, надруковані в періодиці, привернули увагу редакції журналу «Малятко». Перша книжечка молодого літератора «Хто встає раніше» склалася з творів, надрукованих у цьому періодичному виданні. Відтоді письменник пише твори для дітей: короткі оповідання та казки — прозорі, як кришталь, тихі, як тепле літо.

Протягом свого життя письменник потішав дітей не однією книжкою: «Безкозирка», «Тарасикова знахідка», «Чи далеко до осені», «Пісня тоненької очеретинки», «Пілотка лісових горіхів», «Жарини на снігу», «Лелеки над татовим полем».  

Василя Чухліба захоплювала рідна Десна. Ця прадавня українська річка присутня в усіх його книгах, і, зокрема, у його «дорослій» книжці, що так і зветься — «Іду до Десни».  

Більшість його книг — про природу. Письменник просто, без зайвих сюжетних ходів і вигадок малює сучасний світ, у якому діють дорослі та діти, які так чи інакше перебувають на природі. 

Василю Чухлібу присуджено премію імені Лесі Українки 1996 року за збірки оповідань і казок «Олень на тому березі» (1987), «Куди летить рибалочка» (1991) та «Колискова для ведмедів» (1995).