ЧитачОК: Ювіляр червня

22 червня - 120 років від дня народження
Еріха Марії Ремарка (1898—1970),
німецького письменника

Еріха Марію Ремарка знають як письменника «втраченого покоління». Він став один з тих, хто першим відобразив жахи війни, що шокували тодішню публіку. Але доля письменника склалася таким чином, що варто було написати роман за його біографією.

Майбутній письменник народився в сім’ї книжкового палітурника, тому з раннього дитинства у нього був доступ до будь-яких творів. Коли хлопчик підріс, він став мріяти про кар’єру вчителя, але 1916 рік вніс свої корективи: Ремарк став солдатом, був мобілізований на фронти Першої світової війни. Перебування на війні тривало три роки. Після війни часто змінював професії.

Був бібліотекарем, бізнесменом, редактором в журналі «Echo Continental» і навіть продавцем надгробків, органістом при каплиці в лікарні для божевільних. Пізніше його літературні герої отримають характери реальних людей, з якими письменнику довелося зіткнутися.

Перші твори Ремарка були написані в 1916 році. Пізніше письменник взяв псевдонім Еріх Марія Ремарк — на честь померлої матері.

Свої враження від жорстокості війни Ремарк зобразив у творі «На західному фронті без змін» (1929). Роман приніс Ремаркові всесвітнє визнання. Автор написав його буквально на одному диханні – всього за 6 тижнів. Тільки в Німеччині за один рік (1929) книга розійшлася 1,5-мільйонним тиражем.

Цей роман, як і чимало наступних творів Ремарка, значною мірою автобіографічний. У творі описувалися всі жахи і жорстокість війни очима 20-річного солдата. Головний герой — Пауль Боймер і його товариші Мюллер, Кропп, Леєр, Кеммеріх потрапляють на фронт просто з шкільної лави, захоплені гаслами про «війну за батьківщину», «за щастя народу». Гарячі і наївні юнаки невдовзі потрапляють в атмосферу тилових та окопних буднів. У тилу з тупою унтер-офіцерською послідовністю упосліджувалася людська гідність, владарював прусський солдафонський дух. В окопах — ані майоріння знамен, ані тріумфальних сурм, ані парадних мундирів. Зате тут панують воші, пацюки, голод, холод, постійний страх смерті. А найжахливіше те, що потрібно вбивати інших людей. Ці враження нестерпним тягарем впали на плечі героїв роману.

У 1931 р. вийшов друком роман «Повернення», пов'язаний з першою книгою спільною ідеєю та персонажами. У центрі уваги письменника — доля «втраченого покоління» після повернення з війни. Розходяться повоєнні шляхи героїв, нема вже «окопного братства», але автор намагається зберегти його як спогад про назавжди втрачену чистоту і ясність стосунків. «Повернення» — розповідь про тих, кого обминули гранати війни, але розчавила повоєнна дійсність. Один за одним залишають життя герої Ремарка, не знаходячи свого місця у мирний час.

1931 року Ремарка номінували на Нобелівську премію. Проте, через спротив з боку політичних сил Німеччини, Нобелівський комітет нагороди йому не дав.

У 1933 році прийшли до влади нацисти і вирішили, що у представника німецької раси не може бути занепадницьких настроїв, вони оголосили Ремарка «зрадником батьківщини», позбавили німецького громадянства і влаштували показове спалення його книги. Цього ж року Ремарк переїхав до Швейцарії.

1967 року німецький посол у Швейцарії урочисто вручив Ремаркові орден ФРН. Але вся іронія в тому, що після присвоєння нагороди, німецьке громадянство письменнику так і не повернули.

Ремарк - автор романів: «Три товариші» (1936), «Тріумфальна арка» (1945) , «Час жити і час помирати» (1954), «Чорний обеліск» (1956), «Життя у позику» (1959), «Ніч у Лісабоні» (1961) тощо.