Ювіляр лютого

11 лютого - 350 років від дня народження  

Самійла Величка (1670 – 1728),  

 українського літописця

Самійло Величко походив із козацького роду з Полтавщини. Закінчив Києво-Могилянську академію, знався на історії, літературі та володів п’ятьма мовами. Тривалий час служив канцеляристом у генерального писаря Василя Кочубея, за дорученням свого господаря займався таємною справою - шифрував цифрами  кореспонденцією гетьмана Мазепи.

Старшим канцеляристом він прослужив до переходу гетьмана Мазепи на бік шведського короля Карла XII. Побував у складі гетьманських посольств. Був у поході «через тогобічну малоросійську Україну, що лежить на захід від Корсуня й Білої Церкви», побачив фактично все Правобережжя, а близько 1704 року перейшов на службу до Генеральної Військової Канцелярії.

Мав доступ до джерел давніх часів, а також до секретних державних документів своєї доби – доби Івана Мазепи. Можливо, служба у гетьмана й призвела потім до його арешту в 1708 році. Царський уряд протримав його у в’язниці майже десять років. Звільненню сприяли клопотання сина Василя Кочубея. У його володіннях, у Диканьці та у Жуках і був написаний літопис - монументальний твір, який охоплює історію козацької України впродовж 52 років.

 

Жорстоке знищення гетьманської столиці Батурина військами Меншикова, наслідки Руїни: зруйновані міста та села Правобережної України, де кістки людей лежали десятиліттями непохованими. Все це на власні очі бачив Самійло Величко, що і спонукало його на написання літопису.

 

Літопис складається з чотирьох частин. У першій частині  висвітлено визвольну боротьбу українського народу проти польської шляхти, події від вибуху Хмельниччини 1648-го до 1659 року. Центральною постаттю виступає Богдан Хмельницький. Літописець прославляє військове вміння козаків і їхнього генія- полководця, підкреслює силу українського народу і цим стверджує його перемогу над ворогами.

Друга і третя частини «Повість літописна про малоросійські та частково інші події, зібрані і тут описані» - охоплювали події 1660-1700 років. Тут міститься чимало власних Величкових описів та висновків на основі документів Генеральної канцелярії. Четверта частина складається з додатків (здебільшого документи XVIIст.). Остання дата, зафіксована у літописі - 1723 рік.

Свій літопис Самійло Величко створив цікавою козацько-канцелярською мовою. Науковці називають Самійло Величко автором першого викладу історії козацької держави.