16 листопада відзначається Міжнародний день толерантності. Його запровадили у 1996 році за рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Саме цього дня ЮНЕСКО ухвалило Декларацію принципів терпимості.
Толерантність, або ж терпимість до інших, розвивається в постійному спілкуванні, зіткненні різних ідей та роботі з прийняття іншої думки.
Книжки – найближчий і найбільш доступний інструмент, що дозволяє ознайомитися з різноманіттям життя. Книжкові герої по-різному розмовляють і поводяться, рухаються, реагують на подразники, сприймають світ і людей навколо – а разом із тим змушують книгодрузяк замислитися: і ти також нормальний/а, унікальний/а, хоч і не такий/а, як усі.
Пропонуємо для читання добірку книг «Різні люди»
Книжка «Рі(з)дні люди» – про порозуміння, про нашу людську інакшість, яка збагачує та об’єднує малі й великі світи. Можна дивуватися чи навіть остерігатися різноманітності емоцій, вигляду, вчинків людей. Ця різноманітність не має ставати на заваді близькості в родині й спорідненості в безмежжі культур та традицій, – закликає Таня Стус.
В книзі письменник розповідає про підлітка з синдромом Аспергера. Що ж це за синдром? Зазвичай його називають високофункціональним аутизмом, адже у осіб, у яких він є, інтелект нормального або навіть високо рівня. Натомість великою їх проблемою лишається соціальна взаємодія та емоційний розвиток. Чотирнадцятилітній Матвій, хлопчик із синдромом Асперґера, втікає до лісу, щоб знайти себе. Прагнучи порозумітися з власним «я», він розповідає про свої почуття, сім’ю, світ, який водночас розбився на друзки, як тарілка. І про неймовірного уявного друга — рудого собаку Рікі, який є для Матвія провідником шляхами, що мають вести додому. Це важлива і вкрай потрібна книжка про вміння приймати інакшість людей і про любов. Книжка про усвідомлений біль і неусвідомлені страхи, про раз і назавжди визначені правила і про час, коли їх варто порушити.
Четверокласниця Майя розповідає про дітей, з якими вона вчиться у школі. Сімейна історія кожної дитини — унікальна і не схожа на «класичну». З Майєю вчаться діти, що народилися за допомогою штучного запліднення, і хлопчик, сім’я якого приїхала з окупованого Криму, білоруська дівчинка Аксана, яка живе з татом, бо її мамам померла, і Кирило, який живе з опікуном, бо його батьків позбавили батьківських прав. А у Майї — дві мами. «Майя та її мами» — добра історія про сімейні цінності без кордонів та стереотипів. Це смілива книжка, яка навчить толерантності та поваги до оточуючих незалежно від їх національності, зовнішності, статі та складу сім'ї. Адже головне, щоб діти росли в любові.
Усі жителі Букового та сусіднього Грабового лісів спокійно розуміються одне з одним, розмовляючи однією мовою. Аж ось, маленька команда мореплавців опинилася на острові, де є кози, які розмовляють зовсім іншою мовою. Як зрозуміти козу?
Автобіографічна історія-казка для діток про себе та свого синочка Назарка, який, на жаль, із самого народження є дитиною з інвалідністю і не може ходити. Мама Оксана щодня веде боротьбу за краще майбутнє для всіх особливих людей, для Назарка. Казка розповідає діткам, що не всі люди однакові, як не варто здаватися, коли важко, як триматися, коли сил не залишається і як жити в цьому світі, який, здебільшого, призначений для звичайних людей.
Герой книжки «Петрик і фонтани» має аутизм. Ця особливість накладає певний відбиток на його поведінку. Наприклад, Петрик дуже емоційно реагує на подразники, гучно радіє бризкам фонтану, радісно жестикулює, плескає в долоні, або ж навпаки заглиблюється в себе, спостерігаючи за чимось цікавим. Читачі знайомляться з хлопчиком через реакцію норматипової дівчинки, Матильди. «Чому цей хлопчик так верещить?», «А коли Петрик стане нормальним? Ми зможемо з ним дружити?» – ці запитання цілком типові для дітей, які вперше стикаються з незвичною поведінкою або зовнішнім виглядом людей. Матильда цікавиться, а мама спокійно їй пояснює, що таке аутизм, показуючи таким чином здоровий спосіб взаємодії зі своєю дитиною та соціумом. Важливе повідомлення тут усім дорослим і малим читачам: «Він нормальний, – відповіла мама, – тільки трохи інший. Ось у тебе довгі коси, а в нього коротке волосся. (…) Усі різні: і діти, й дорослі. Але всі ми люди. Тому в чомусь однакові».
Немає коментарів:
Дописати коментар