Ювілярка лютого

3 лютого –  105 років від дня народження

Любові Забашти (1918-1990),

української письменниці

        Любов Забашта як дитяча поетеса намагалася відкрити малюкам поезію життя шляхом проявлення у слові краси та гармонії світу. Авторка стверджувала, що «світ належить людині, навіть якщо вона ще маленька. Людина відповідає за доручений їй великий світ, і тому вона — завжди «дитина» людства…».

Майбутня поетеса виявила цікавість до поетичної творчості ще в дитинстві, навчаючись у школі, а путівку в літературне життя їй дав Павло Григорович Тичина. Це трапилося 1935 року на обласній нараді молодих літераторів у Чернігові, коли 17-річна Любов прочитала напрочуд щирі та ліричні вірші. Він похвалив молоду авторку, її вміння бачити красу в навколишньому світі, подарувавши цим дівчині крила та віру у свої сили. Того ж року були вперше надруковані вірші Любові Забашти на сторінках преси, а саме в газеті «Правда Прилуччини».

Творчий доробок письменниці нараховує кілька поетичних збірок, книжок прози, п'єс і драматичних поем. Любов Забашта - авторка поетичних збірок: «Калиновий кетяг», «Квіт папороті», «Берег надії», «Київська гора».

Чималу частину творчого доробку поетеси складають вірші для дітей. Перша збірка поезій для малят під назвою «Паляниця білолиця» була видана в 1963 році, а за нею з’явилися на світ збірки «Коли я виросту», «По гриби», «Пісня зеленого лісу» та повість «Будинок мого дитинства». Багато віршів Любові Забашти були покладені композиторами на музику та стали популярними піснями («Ой вербиченько», «Червона ружа», «Криниця мого дитинства», «Квіт папороті», «Засихає в степу материнка» та інші).