17 вересня – 160 років від дня народження
Михайла Коцюбинського (1864-1913),
українського письменника
Михайло Коцюбинський ввійшов у літературу як майстер психологічної прози, тонкий стиліст, перший і найкращим імпресіоніст.
Письменник лишив по собі різнобарвну творчу спадщину, яка піднесла українську літературу до європейського рівня. До золотого фонду української дитячої літератури увійшли оповідання Михайла Коцюбинського «Харитя», «Ялинка» та «Маленький грішник». Минуло більше століття, але історії, які розповів нам автор, ненав’язливо вчать добру, самопожертві та милосердю.
Розквіт таланту Михайла Коцюбинського припав на перше десятиліття ХХ століття, коли з’явилися такі шедеври його творчості, як новели «Лялечка», «Цвіт яблуні», «Сміх», «Він іде», «Невідомий», «Intermezzo», «Лист», «Подарунок на іменини», «Коні не винні», «Що записано в книгу життя» та повість «Fata morgana», написана по гарячим слідам революції 1905-1907 років.
Лебединою піснею та найбільшим шедевром Великого Сонцепоклонника стала його повість «Тіні забутих предків». Цю правдиву казку Гуцульщини Михайло Коцюбинський закінчив за два роки до смерті. Написанню твору передувала велика, напружена робота: письменник вивчав фольклорно-етнографічні матеріали про карпатський край, наукові статті, монографії. Коцюбинський зумів правдиво відтворити мову, культуру, вірування і побут Гуцульщини — неначе народився і виріс серед карпатських гір. Але «Тіні забутих предків» — це не художньо-етнографічний твір. Малюючи непереборну силу кохання, Коцюбинський відтворив його джерела в таїнстві природи, таїнстві життя, таїнстві людської душі, яка зберігає у своїх глибинах весь віковий досвід далеких предків. Друге народження «Тіней забутих предків» відбулося через півстоліття, коли Сергій Параджанов відтворив художнє слово засобами кіномистецтва, створивши один із найкращих фільмів світового кінематографу (фільм створювався до 100-річного ювілею письменника).
Творча спадщина Михайла Коцюбинського із часової відстані більше ста років не втратила своєї актуальності, бо належить вічності…
Немає коментарів:
Дописати коментар