понеділок, 25 листопада 2024 р.

Ювіляр листопада: Григорій Косинка

 


29 листопада - 125 років від дня народження

Григорія Косинки  (1899-1934),

українського письменника, критика, перекладача


 

Творчість Григорія Косинки (справжнє прізвище — Стрілець) повертається до нас з порога смерті. Життя письменника обірвалось трагічно: він був страчений за хибним звинуваченням у приналежності до групи терористів. Та справжньою причиною загибелі був його письменницький талант, його твори, в яких він не ідеалізував більшовицькі будні, а правдиво розповів про життя України після 1917 року.

Григорій Косинка залишив невелику спадщину: прозові твори, написані в основному в жанрі новели. Його називали майстром української новели, продовжувачем кращих традицій класичної новели. Тонкий психолог, життєлюб, людинолюб, він був письменником самобутнього характеру.

Перший його художній твір – невеликий автобіографічний етюд «На буряки» був опублікований у газеті «Боротьба» 1919 року. Задум цього твору виник під час навчання майбутнього митця на гімназійних курсах, а на вибір псевдоніма вплинула його любов до квітів, зокрема, червоних косинців. Друзі переконували, що його власне прізвище краще. Проте Григорій Михайлович не змінив свого рішення: «Квітка ця маловідома, але вона така ніжна й красива, скромна і разом з тим велична. Квіти приносять радість і збуджують у душі людській тільки хорошее. Псевдонім залишається, ось і все...».

Розбуджений революцією, він вбирав кожний момент швидкоплинної дійсності і творив її портрет. Справжнє визнання до письменника прийшло в 1922 році, коли побачила світ перша книжка новел «На золотих богів». Твори, що ввійшли до книги, неоднакові за своєю художньо-тематичною вартістю. Справжніми шедеврами літературна критика назвала три новели «На золотих богів». «В хаті Штурми», «Сходка».

Підготовлені до друку рукописи «Новели дезертира» (1924) та «Серце» (1933), цензура заборонила публікувати. Деякі новели, на жаль, втрачено назавжди, в тому числі й остання – «Перевесло», що була написана саме напередодні арешту.

Восени 1929 року у публічному виступі вождь українських більшовиків Станіслав Косіор назвав Косинку буржуазним націоналістом за тематику більшості його новел. Офіційна критика підхопила звинувачення і почала навішувати на письменника ярлики: «куркульський письменник», «трибун заможників, дезертирів, апологет «власницького націоналістичного світогляду». 5 листопада 1934 року письменника заарештували і ув’язнили до Лук’янівської тюрми, звинувативши в належності до української терористичної організації. 15 грудня 1934 року Григорію Косинці зачитали вирок, у якому значилось, що він засуджений до найвищої міри покарання – розстрілу. Вирок виконали 17 грудня 1934 року.

Працював на літературній ниві Григорій Косинка неповних 15 років, але залишив художньо вагому новелістичну спадщину. Його новели — невеликі епізоди, вихоплені з життя села. Яскраві, промовисті, вагомі, вони відображали  не скороминущі факти і враження, а лише то, що справді було  подією. Поглиблений психологізм у розкритті характерів і сильний емоційний підтекст, що корінням сягав у фольклорний ґрунт — ось найяскравіші риси творів Г. Косинки — найвидатнішого новеліста новітньої української літератури.


 




Косинка Григорій – повні тексти творів автора

https://osvita.ua/school/literature/tag-kosynka_hryhorii/

Немає коментарів:

Дописати коментар