Ювіляр жовтня

13 жовтня  2016 року відома австрійська письменниця Крістіне Нестлінгер (1936) відзначить своє 80-річчя.

 Перу дивовижної письменниці-казкарки належить понад сто книг як для дітей, так і для дорослих. Діапазон її творчості неймовірно широкий: вірші, оповідання, повісті, казки, пародії на комікси, газетні публікації, сценарії, радіо та телевистави, кулінарні книги.Твори письменниці перекладені 38 мовами, зокрема й українською.
 

В Україні володарку найпрестижніших у світі премій у галузі дитячої літератури імені Ганса Христиана Андерсена  та Астрід Лінгрен знають за такими книжками: «Конрад, або Дитина з бляшанки», «Летіть, хрущі», «Пес іде в світ», «Начхати нам на огіркового короля», «Гном у голові», «Обзивають мене Мурахоїдом», «Маргаритко, моя квітко!».

Письменниця у своїх казково-фантастичних творах дивовижним чином зуміла поєднати нестримну, бурхливу та химерну фантазію з актуальними проблемами сьогоднішнього дня, в якому віднайшла та піддала гострій критиці низку явищ, які до неї вважалися «не обговорюваними» в літературі для дітей.

Нестлінгер К. Конрад, або дитина з бляшанки / Кристина Нестлінгер. – Вінниця : Теза, 2016. – 187 с. 
Великою популярністю серед дітей, що люблять читати фантастику, користується книга «Конрад, або Дитина з бляшанки». Конрад знає, що варто, можна і потрібно робити хлопчикові його віку, а його новоспечена мамуся пані Бартолотті – лається, мов швець, усіляко балує його та, схоже, не має жодного уявлення про педагогіку. Проте при всіх її дивацтвах і кумедних рисах, вона справді може дати і дає те, що потрібно кожній дитині - щиру любов. Вона нізащо не віддала б хлопця другові-аптекарю Егонові, який вважає себе придатнішим для батьківства, а тим паче – розробникам, які за певний час виявили, що помилково надіслали пані Бартолотті дитину з бляшанці і захотіли забрати «товар» назад. Єдиний порятунок для Конрада – стати неслухняним, нечемним хлопчиськом, навчитися лаятись, битись і робити всілякі капості.  Звичайно, авторка не прагне, аби  її читачі ставали забіяками й хуліганами, але щоб вони вміли постояли за себе – звісно, хоче. Щоправда, вона й підкреслює, як важко Конрадові бути не собою, іти проти своєї «природи», чи то технічних характеристик: це вимагає від нього неабияких фізичних зусиль. 

Нестлінгер К. Пес іде в світ ; Начхати нам на огіркового короля! ; Гном у голові ; Летіть, хрущі : повісті / Кристина Нестлінгер. – К : Веселка, 2005. – 339 с.

У списку вигаданих Нестлінгер персонажів – гном у голові. Психологи стверджують, що самотні діти, яким приділяють мало уваги, часто вифантазовують собі уявних друзів, переконуючи в їх існуванні батьків та інших дорослих. Не дивно, що й тато малої Анни з повісті «Гном у голові» абсолютно не бажає вірити, що в її голові, залізши до вуха, оселився не більший від Анниного нігтика на мізинці гном, який читає думки дівчинки, балакає з нею і дає усілякі поради, а також любить удосталь поспати. Щоправда, Анна не раз зловживає, приписуючи новому знайомцеві свої непродумані рішення, і навіть свариться зі своїм шкільним другом Петером, однак вони знову легко знаходять спільну мову, з’ясувавши, що Петер має… власного гнома в голові! Авторка розповідає про міцну дитячу дружбу і дуже цікаво – про дитячі ревнощі й зародження першого кохання. Вона симпатизує і своїм маленьким героям, і фантастичним істоткам, таким, як гном, запрошуючи маленьких читачів у розмаїття перипетій зі щасливим кінцем.

Нестлінгер К. Обзивають мене Мурахоїдом / Кристина Нестлінгер. – Вінниця : Теза, 2009. – 217 с.

Героїня повісті «Обзивають мене Мурахоїдом» Тезі потерпає через свій надто великий ніс. Вона так зациклюється на своїй проблемі, що їй видається, наче всі навколо тільки те й роблять, що говорять про неї та її ніс, тому стає страшенно замкнутою і самотньою. Можна уявити страждання дівчинки-підлітка, яка вважає себе мало що не чудовиськом. Однак розвиток сюжету показує, що хоч зовнішність і важлива, а однак – не найважливіша, а в налагодженні стосунків передусім мають значення особистісні риси – відвага, сила волі, працьовитість, товариськість, справедливість, уміння пробачати. А нововіднайдена бабуся навчає дівчинку, що треба вміти перетворювати свої недоліки й «мінуси» в плюси. Тепер уже Тезі гордиться, що має такий ніс, як у бабусі. А відчуття впевненості у собі та внутрішня гармонія зроблять гарним будь-кого. Повість «Обзивають мене Мурахоїдом» можна сміливо віднести до жанру книготерапії: впізнаючи в книжці свої проблеми, читачі разом із героями вчаться їх долати.
Нестлінгер К. Маргаритко, моя квітко / Крістіне Нестлінгер. – Л : Урбіно, 2012. – 414 с.
У Маргарити з повісті «Маргаритко, моя квітко» проблем уже значно більше, аніж зайва вага, яка, втім, теж набридає. Дівчина опиняється у вирі домашньої війни. Мама-домогосподиня не хоче, аби куховаріння надалі залишалося єдиним сенсом її життя, тож намагається знайти роботу, аби потім мати змогу навчатися. Тато, який звик до домашньої «няні»,  категорично проти, мотивуючи тим, що грошей вистачає, і не розуміє, що дружина прагне особистісного розвитку. Здавалось би, дрібниця збільшується до розміру катастрофи. Мама йде з двома доньками жити до подруги, тато з сином Гансиком залишається. Маргарита цілковито підтримує маму, адже розуміє, що та відразу після школи не могла вчитися, присвятивши час сім’ї та вихованню дітей.  Від мами вона вчиться бути собою, і прикрий сімейний досвід також дає їй змогу розібратися у власних почуттях, зрозуміти, хто з двох симпатичних юнаків насправді її любить, а хто – маніпулює, тішачи власне самолюбство.