пʼятниця, 4 січня 2019 р.

Ювіляр січня


 6 січня - 185 років від дня народження 
Степана Васильовича Руданського (1834-1873),
 українського поета, перекладача
 Степан Васильович Руданський народився 7 січня 1834 року в с. Хомутинцях на Вінничині.
 
Син бідного подільського священника, Руданський готувався до духовної кар’єри, навчаючися спочатку в Шаргородському духовному училищі, далі – в Кам’янець-Подільській семінарії. Проте по її закінченні він обирає інший шлях – стає слухачем, а далі й студентом (1855-1861 рр.) Медико-хірургічної академії в Петербурзі.

І вибір фаху, й літературні зацікавлення Степана Руданського зустріли затятий опір батька.

Писати Руданський почав іще в семінарії, 1851 р. спершу романтичні балади: «Розбійник», «Вечорниці», «Упир», «Розмай», згодом – ліричні вірші. Особливо інтенсивною його творчість була в період навчання в академії. У цей період Руданський написав дві поеми: «Лірникові думи» (1856 р.),  «Цар Соловей» (1857 р.).

Після закінчення Медико-хірургічної академії Руданський до останніх своїх днів працює в Ялті лікарем міської управи. Тут він створює новий варіант початкової частини віршового драматичного етюду «Чумак» і здійснює ряд перекладів, серед яких – «Іліада» Гомера.


Від кінця 1857 р. по липень 1859 р. Руданський написав всі гуморески-«приказки». Усі свої твори письменник називав «співомовками». Гуморески Руданського являли собою нову різновидність гумористично-сатиричних віршованих творів, якої раніше в українській поезії не було і поява якої потребувала закріплення відповідним терміном. Термін «співомовки» закріпив за його гуморесками Іван Франко.

З 1860 р. поет присвячує переважно перекладам та переспівам, а також  створює поеми «Олег – князь Київський», «Костьо – князь Острозький», «Ігор – князь Сіверський». Тим же роком датовано шість віршованих історичних поем-хронік: «Мазепа – гетьман український», «Іван Скоропада», «Павло Полуботок», «Вельямін», «Павло Апостол» і «Мініх».

Творча оригінальність поета найповніше реалізована ним у жанрі гуморесок. Саме тут найвиразніше проявляються грані його таланту – прискіплива художня спостережливість, увага до характеристичної поведінки певного людського типу, а також виявлено суттєвий смисл його авторського ставлення до дійсності.

З іменем Руданського пов’язане завершення формування в українській поезії віршової гуморески як жанру.

До літературної спадщини Руданського, основна й найцінніша частина якої була надрукована лише по його смерті, належать і переклади: «Слово о полку Ігоревім», уривки з «Краледворського рукопису», Гомерова «Іліада», Верґілієва «Енеїда», частина «Демона» Лермонтова, «Сни» Гейне, збірники народних пісень з власних записів.
 
 



Немає коментарів:

Дописати коментар